Дисертація присвячена комплексному дослідженню імплементації норм МГП у національне законодавство України, встановленню особливостей та надання характеристики стану імплементації.
Проведено аналіз видів норм та принципів МГП, а також доктринальних підходів до визначення поняття МГП. Наголошується, що всі норми МГП можна розглядати як норми jus cogens, з яких випливають зобов’язання erga omnes.
Окремо розглянуто питання сучасних викликів МГП до яких віднесено нові сучасні міжнародні збройні конфліктів, засобів та форм війн, а також питання загального правозастосування, з огляду на необхідність ефективної імплементації норм МГП. У роботі також розглянуто особливості імплементації норм міжнародного права в національно-правову систему. Зокрема, проаналізовано типи держав в залежності від способів імплементації норм міжнародного права на національному рівні. Констатується, що незалежно від того, до якої з груп відноситься держава, вона повинна об’єктивно дотримуватися норм міжнародного права.
У контексті співвідношення норм МГП з нормами інших галузей у роботі здійснено аналіз практики ЄСПЛ. Розглянуто ключові рішення ЄСПЛ, які стосувалися порушень ЄКПЛ та розглядались у контексті реалізації норм МГП. Зокрема розглянуто рішення Catan and others v. Republic of Moldova and Russia, у контексті застосування статті 1 при реалізації норм МГП. Це рішення дає відповідь
на питання, яка саме держава несе відповідальність за належне виконання положень Конвенції в цілому, тобто питання ефективного контролю та юрисдикції. Також у контексті юрисдикції та визначення статусу «окупаційної влади» було досліджено справи Jaloud v. the Netherlands та Issa and others v. Turkey.
Аналіз практики Суду свідчить, що під час міжнародного збройного конфлікту права, що гарантуються Конвенцією, мають застосовуватися з урахуванням контексту та положень МГП. На основі аналізу практики ЄСПЛ встановлено, що стосовно права на життя норми МГП є lex specialis по відношенню до норм ЄСПЛ. Крім того, аналіз практики ЄСПЛ показує, що Суд постійно шукає підходів до певної конвергенції між нормами міжнародного права в галузі прав людини та МГП. ЄСПЛ, застосовуючи норми обох галузей права, визначає наявні прогалини та полегшує взаємопроникнення правил.
