Дисертація є першим в українській науці спеціальним комплексним дослідженням правового регулювання фідуціарних відносин у країнах загального та континентального права.
Питання правового регулювання фідуціарних відносин залишається одним із найскладніших у міжнародному приватному праві, складність якого зумовлена, зокрема, особливостями правових систем загального та континентального права.
У роботі проводиться правовий аналіз правової природи фідуціарних відносин, виокремлюються їхні характерні ознаки, здійснюється комплексний порівняльно-правовий аналіз моделі фідуціарних (трастових) відносин у загальному праві на сучасному етапі його розвитку і фідуціарних конструкцій у країнах континентального права, а також визначаються проблеми та перспективи уніфікації фідуціарних відносин у міжнародному приватному праві, зокрема, пов’язані з питаннями кваліфікації та колізійного регулювання. Для ілюстрації проблеми сумісності чи несумісності фідуціарної конструкції англійського трасту та континентальної правової системи досліджується питання про необхідність та доцільність передачі майна в довірчу власність у країнах континентального права з урахуванням наявних у внутрішньому праві цих країн конструкцій, спрямованих на досягнення аналогічних результатів.
Фідуціарні правовідносини можна визначити як правовідносини, зміст яких полягає в наділенні одним суб’єктом іншого суб’єкта можливостями
щодо реалізації свого права, для того, щоб останній здійснював це право у відносинах із третіми особами на користь першого так, як би він діяв, здійснюючи його у своїх інтересах. Іншими словами, фідуціарними можна називати такі правовідносини, у яких довіра одного учасника до іншого чи взаємна довіра учасників є мотивом виникнення, існування та припинення правовідносин. Мотив довірливості в таких правовідносинах стає їхнім додатковим елементом, що пронизує саму сутність цих правовідносин. Цей елемент є основою визначення правил правового регулювання довірчих (фідуціарних) відносин.
Обґрунтовується, що іманентною властивістю фідуціарних правовідносин є делегування правомочностей власника, тобто заміна одного суб’єкта правовідносин іншим, причому не через закон, як, наприклад, при представництві, а в силу договору. Отже, змістом фідуціарних правовідносин є правомочності та обов’язки фідуціарію (фідуціарні обов’язки) щодо особи, від імені якої він діє, майном якої розпоряджається.
