Дослідження присвячено вивченню волонтерського руху в Україні , його
поступовому розвитку, історичних передумов цього явища, та деяких аспектів
його розвитку у міжнародному суспільстві. Робота акцентує необхідність
створення висловлених соціально-педагогічних умов для подальшого розвитку
волонтерства в нашої країні, поширення та покращення волонтерської
діяльності.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що у ньому
вперше теоретично обґрунтовано ґенезис волонтерського руху в Україні
наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст., який до цього часу не був предметом
спеціального дослідження, в ретроспективі (1991 – 2014 рр.); за результатами
системного аналізу еволюції розвитку волонтерського руху в Україні як
соціально-педагогічного феномену визначено та обґрунтовано його основні
етапи: 1991 – 2002 рр., 2003 – 2010 рр., 2011 – 2014 рр., визначено соціальнопедагогічні умови розвитку волонтерського руху: удосконалення нормативноправового забезпечення та захисту діяльності волонтерських формувань;
здійснення відповідного державного супроводу; активна участь державних
установ в популяризації волонтерського руху в суспільстві; створення та
реалізація цільових програм взаємовідносин волонтерських формувань з
благодійниками/донорами; підвищення відповідальності організацій, які
залучають до волонтерської діяльності; оптимізація взаємодії з отримувачами
волонтерської допомоги; формування готовності особистості до волонтерської
діяльності; удосконалено поняттєво-категоріальний апарат дослідження на
основі уточнення сутності понять «волонтер», «волонтерський рух»,
проаналізовано нормативно-правову базу розвитку волонтерського руху
наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст., проаналізовано міжнародний досвід
волонтерської діяльності; набули подальшого розвитку наукові підходи щодо
розширення й поглиблення змісту, форм і методів розвитку волонтерського
руху в Україні на сучасному етапі, окреслено перспективи розвитку
волонтерського руху в Україні в результаті вивчення вітчизняного та
зарубіжного досвіду.
Практичне значення роботи полягає у тому, що основні теоретичні
положення й висновки дисертації можуть бути використані в подальших
історико-педагогічних дослідженнях розвитку волонтерського руху в Україні, а
також стати основою для написання підручників, посібників, фахової
навчально-методичної літератури, спецкурсів, підготовки навчальних програм,
лекцій, семінарів тощо.
