Панченко С. В. Джерела цивільного договірного права

Дисертацію присвячено визначенню загальних закономірностей та видових особливостей джерел цивільного договірного права, а також розробленню науково-теоретичних пропозиції для вирішення проблемних питань у сфері правового регулювання цивільних договірних відносин. Виділено ознаки джерел цивільного договірного права: 1) обов’язковість застосування для конкретних учасників договірних правовідносин; 2) спрямованість на правове регулювання майнових відносин; 3) сторони договору є суб’єктами правотворчості, оскільки самостійно визначають умови договору з урахуванням обмежень, передбачених законом; 4) вплив норм природного права та норм моралі на процес правотворчості. Запропоновано визначення поняття джерела цивільного договірного права. Це зовнішня форма вираження норм цивільного права, спрямованих на правове регулювання майнових відносин, що виникають на підставі цивільно-правового договору між конкретними особами, які є суб’єктами правотворчості у визначенні умов договору, крім випадків, передбачених законом, із урахуванням вимог природного права та норм моралі. Зроблено висновок про те, що норми природного права та норми моралі не є джерелами цивільного договірного права (позитивного права), однак тісно з ними пов’язані, що виявляється у такому: 1) за змістом норми позитивного права не повинні суперечити нормам природного права та моралі, які є способом оцінки складової джерел правотворчості; за наявності такого факту джерела позитивного права визнаються недійсними повністю або частково; 2) норми природного права та моралі впливають на прийняття норм позитивного права, зокрема вдосконалення процесів правотворчості; 3) норми природного права та моралі можуть мати юридичну силу у разі їх закріплення у джерелах права. З’ясовано, що джерела цивільного договірного права застосовуються для правового регулювання договірних відносин із урахуванням «пандектної системи», тобто залежно від наявності загальних і спеціальних джерел права, а також їх внутрішньої структури (загальних і спеціальних норм права). При цьому загальні джерела права і норми права застосовуються у випадках відсутності чи недостатності правового регулювання конкретних договірних відносин спеціальними джерелами права і нормами права.