Дисертація присвячена теоретико-експериментальному розв’язанню наукового завдання щодо розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів. У дисертації здійснено аналіз педагогічної теорії та військово-педагогічної практики щодо розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів, що дав змогу встановити, що перехід на компетентнісну освітню парадигму, насамперед, потребує переорієнтації освітнього процесу із традиційної знаннєцентричної на результативну. Визначено зміст поняття «іншомовна комунікативна компетентність викладачів вищих військових навчальних закладів» як здатність до іншомовного професійного спілкування, суб’єкт-суб’єктної взаємодії на основі динамічної комбінації лексичних, фонетичних, граматичних, стилістичних та країнознавчих знань, володіння стратегіями і тактиками спілкування та наявного досвіду іншомовного спілкування відповідно етичних правил міжкультурної комунікації в середовищах безпосередньої та он-лайн взаємодії. Обґрунтовано компоненти іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів (когнітивний, комунікаційний, діяльнісний, емоційний, рефлексивний, креативний), для діагностування яких розроблено відповідні критерії (когнітивний, комунікаційний, діяльнісний, емоційний, рефлексивний, креативний) і визначено чотири рівні її розвиненості (високий, достатній, середній, низький). Порівняльний аналіз результатів констатувального етапу педагогічного експерименту засвідчив недостатній рівень розвиненості іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів в умовах традиційного підвищення кваліфікації, що й зумовило необхідність проєктування та обґрунтування андрагогічної моделі розвитку іншомовної комунікативної компетентності та експериментальної перевірки її результативності. Результатом педагогічного моделювання розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів є андрагогічна модель, що відображає найсуттєвіші характеристики, зв’язки і складається з чотирьох блоків: методологічного (провідні ідеї, принципи, підходи); змістового (спецкурс «Іноземна мова за професійним спрямуванням», дистанційний курс «Розвиток іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів» та тренінг «Стажування у штаб-квартирі НАТО»); технологічного (методика розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів; діагностично-результативного (критерії діагностування розвиненості іншомовної компетентності та їх рівні розвиненості). Основна ідея реалізованої андрагогічної моделі розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів полягає у доцільному поєднанні очного та дистанційного навчання, що утворює цілісну систему й забезпечує функціональне поєднання всіх її окремих компонентів. За результатами педагогічного експерименту виявлено суттєві розбіжності у розвитку іншомовної комунікативної компетентності у викладачів вищих військових навчальних закладів, які здійснювали самостійну роботу й підвищували кваліфікацію за традиційною методикою (КГ) і рівнем розвиненості іншомовної комунікативної компетентності у викладачів, які пройшли підготовку за розробленою автором андрагогічною моделлю (ЕГ).Результати розрахунку статистичної достовірності експериментальних даних за допомогою критерію φ* – кутового перетворення Фішера засвідчили, що впровадження обґрунтованої андрагогічної моделі забезпечило значне зростання розвиненості іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів. Проведене експериментальне дослідження засвідчило достовірність висунутої гіпотези щодо підвищення результативності розвитку іншомовної комунікативної компетентності викладачів вищих військових навчальних закладів шляхом упровадження у процес підвищення кваліфікації обґрунтованої автором андрагогічної моделі.
