У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та наукове розв’язання проблеми виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років, що полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов та методів виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років. За результатами аналізу стану наукової розробленості проблеми виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років установлено її актуальність, інтенсивність сучасного наукового дослідження, затребуваність у педагогічній теорії та практиці. У дисертації проаналізовано різні наукові підходи до трактування самостійності дитини: діяльнісний, особистісний, міжособистісний, інтегративний. Визначено, що самостійність як інтегративна якість має складну структуру, і в узагальненому вигляді представляє систему, яка містить такі складові: інтелектуально-пізнавальну, емоційно-ціннісну та дієво-практичну. Простежено динаміку змін у розвитку самостійності впродовж дошкільного дитинства та встановлено, що самостійність дитини старшого дошкільного віку проявляється в пізнавальній, емоційно-ціннісній та діяльнісній сферах і має статеві особливості її вияву. Встановлено, що поняття «самостійність дитини віком 5-7 років» слід розглядати комплексно, оскільки вона має багатоплановий, динамічний характер, і трактувати як якість особистості і прояв активності, що характеризується усвідомленим і відповідальним ставленням до вчинків і дій, виявляється в ініціативності та критичності в поведінці, прагненні діяти без сторонньої допомоги, зверненні за нею лише в разі потреби. Розроблено і теоретично обґрунтовано організаційно-педагогічні умови виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років. Експериментальна перевірка організаційно-педагогічних умов та спеціально дібраних методів здійснювалась шляхом реалізації комплексної програми виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років, яка спрямовувалася на розвивально-виховну роботу з дітьми, консультативно-методичну роботу з педагогами та інформаційно-просвітницьку роботу з батьками. Поетапне застосування сукупності спеціально дібраних і розроблених форм, методів і засобів сприяло досягненню результату експериментальної роботи – підвищення рівня сформованості компонентів самостійності дітей різної статі віком 5-7 років. Це засвідчено кількісним і якісним аналізом результатів упровадження програми, здійсненим на контрольному етапі експериментальної роботи.
