Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 01 освіта/педагогіка за спеціальністю 011 – освітні, педагогічні науки – Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, 2021.
У дисертації вперше обґрунтовано педагогічні умови формування правової культури майбутніх учителів історії та правознавства у фаховій підготовці: стимулювання мотивації пізнавальної діяльності, ціннісного ставлення до норм права з урахуванням сучасних суспільно-історичних реалій з використанням інноваційних форм і активних методів навчання; диверсифікація змісту навчальних дисциплін для набуття здобувачами вищої освіти правових знань; використання освітніх технологій, що забезпечують оволодіння майбутніми учителями історії та правознавства правовим досвідом.
Розроблено та апробовано модель формування правової культури майбутніх учителів історії та правознавства у фаховій підготовці, яка охоплює такі блоки та складники: методологічно-цільовий (мета, підходи і принципи), змістово-процесуальний (етапи, зміст, форми, методи, технології), діагностично-оцінний (діагностичний інструментарій, критерії, показники, рівні, результат) та їхні зв’язки, комплексне поетапне впровадження яких забезпечує результативність і сприяє досягненню поставленої мети.
Уточнено критерії сформованості правової культури майбутніх учителів історії та правознавства та їхні ознаки: усвідомлення (переконаності) цінності права і необхідності дотримання його норм; позитивне прийняття нормативно-правового забезпечення професійної діяльності; сформованість правових потреб, інтересів, домагань, правових установок і переконань, соціальної і правової активності у правотворчості, правозастосуванні, правоохоронній діяльності; інтерес до правових знань, наявність високої професійної мотивації, здатність орієнтуватися в потоці правової інформації; усвідомлення особистої і суспільної значущості майбутньої професії; когнітивно-інформаційний (система історичних, правових та психолого-педагогічних знань, необхідних і достатніх для здійснення професійної діяльності (за широтою, обсягом, глибиною); оволодіння навичками здобування цих знань з подальшим використанням їх у професійній діяльності; спрямованість на вивчення законодавства, правової літератури, вирішення правових ситуацій і розгляд соціально-правових проблем, спрямованість на пошук інформації про зміни в соціально-правовому житті суспільства і держави, вільне оперування елементарними правовими поняттями); регулятивно-діяльнісний (здатність майбутнього педагога застосовувати правові знання та уміння у практичній діяльності; проявляти правомірну поведінку, здійснювати правове виховання і діяльність із захисту інтересів і прав дітей, брати участь у правових заходах; сформованість професійно-правових умінь та загальнопедагогічних умінь, їх міцність і стійкість, самостійність при виконанні завдань). З урахуванням вищеназваних критеріїв та показників схарактеризовано рівні сформованості правової культури у майбутніх учителів історії та правознавства: високий, середній та низький.
