Дисертацію присвячено теоретичному аналізу й узагальненню підходів до
розуміння і вивчення психологічного феномену «адаптація» та дослідженню
когнітивних чинників адаптивності безробітних в умовах професійного
перенавчання.
На базі теоретичного узагальнення вітчизняних і зарубіжних публікацій,
визначено теоретико-методологічні засади дослідження проблеми когнітивних
чинників безробітних в умовах професійного перенавчання, розкрито загальну
організацію дослідження, обґрунтовано використання психодіагностичного
інструментарію, виявлено особливості впливу когнітивних властивостей на
адаптивність безробітних при професійному перенавчанні, проаналізовано та
інтерпретовано статистичні дані результатів дослідження.
За результатами теоретичного дослідження з’ясовано, що адаптація
проявляється оптимальною взаємодією особистості і навколишнього
середовища, яка полягає у тенденції до встановлення між ними мінливої
рівноваги. Адаптація за функціональними рівнями розподіляється на
фізіологічну, психічну, соціальну, які разом складають інтегральне динамічне
утворення, що визначає функціональний стан організму. Адаптація – це
багатоаспектне явище: як процес, де відбувається активне пристосування
особистості до умов соціального середовища через управління власною
діяльністю; як результат, що надає їй можливість самореалізації та задоволення
свої соціальних потреб; як адаптивність, тобто спроможність особистості до
адаптації завдяки властивостям, які цю спроможність забезпечують.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше встановлено
взаємозв’язки адаптивності та її компонентів у безробітних в умовах
професійного перенавчання з когнітивними особливостями особистості, а саме:
з рівнем загального інтелекту, рівнями критичного, творчого мислення,
показниками складових особистісних цінностей; розроблено факторну модель
залежності адаптивності безробітних в умовах професійного навчання від
когнітивних особливостей особистості, яка описує 66,89 % всіх когнітивних
чинників впливу; виділено п’ять об’єднаних факторів: метакогнітивний фактор,
фактор цілеспрямованості та самостійності, фактор традицій і добропорядності,
фактор влади, фактор творчості; встановлено когнітивні особливості, які мають
найсильніший кореляційний зв’язок й статистично значимий вплив на
адаптивність та її складові особистості безробітного в умовах професійного
перенавчанні; до них належать: рівень інтелекту, рівень критичного мислення,
особисті цінності «самостійність», «самостійність у поведінці»; розроблено
типологію особистості безробітного за рівнями адаптивності в залежності від
рівнів когнітивних чинників, яка включає в себе чотири варіанта: самостійний
тип (достатньо високий рівень адаптивності), успішний тип слухачів (високі
рівні адаптивності), тип слухачів з низьким рівнем адаптивності, тип слухачів з
високим розумінням інших (середній рівень адаптивності).
Теоретична цінність роботи полягає в розробці уявлень про
психологічні особливості взаємозв’язків адаптивності безробітних в умовах
професійного перенавчанні з різними когнітивними компонентами особистості,
у формулюванні засад роботи психолога по підвищенню адаптивності
безробітного в умовах професійного перенавчання згідно психологічних
особливостей окремої особистості.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та
апробації комплексної програми підвищення адаптивності безробітного при
короткостроковому професійному перенавчанні. Запропонована програма
містить «Діагностичний інструментарій оцінки адаптивності безробітного при
професійному перенавчанні» та «Розвиваючий тренінг підвищення
адаптивності безробітних при короткостроковому професійному перенавчанні».
Тренінг розроблений з урахуванням тематики навчально-виробничого навчання
безробітних та особливостей вимог окремих професій, що дозволило
організувати заняття виробничої підготовки як бінарні, з поєднанням
психологічно-корекційної та педагогічної складових при їх проведенні.
Комплексна програма підвищення адаптивності безробітного при
короткостроковому професійному перенавчанні може бути використана
психолого-педагогічним персоналом в якості ефективного інструменту у
тренінговій роботі з учнями, слухачами, студентами, які оволодівають новими
професіями, у центрах професійно-технічної освіти Державної служби
зайнятості України; інших професійних та професійно-технічних закладів
першого ступеня, де відбувається короткострокове навчання професійній
діяльності; у програмах вищих навчальних закладів при підготовці майбутніх
психологів та педагогічних працівників сфери професійно-технічної освіти для
розширення інструментарію їх тренінгової роботи.
