Сет’ян Г. Г. Вокальне інтонування у фортепіанному мистецтві (на прикладі творчості П. Чайковського)

Дисертація присвячена дослідженню вокального інтонування в фортепіанному мистецтві, у зв’язку з чим розглядається органологія фортепіано як інструмента універсального типу та узагальнюються риси фортепіанного стилю П. Чайковського як представника школи «співочого фортепіано». Дослідження спрямоване на виявлення специфіки вокальних звукообразів в фортепіанній творчості П. Чайковського. Визначаються художньо-змістові принципи вокального інтонування в фортепіанному виконавстві на прикладі інтерпретацій творів П. Чайковського К. Ігумновим, С. Ріхтером, М. Плетньовим. На ґрунті результатів наукових досліджень та власних аналітичних спостережень пропонується розгляд наступних понять - вокальне інтонування, вокальний звукообраз, виконавська інтерпретація фортепіанної фактури, органологія фортепіано. Обґрунтовано методологічні підходи до вивчення принципу вокального інтонування в фортепіанному мистецтві, а саме: історичний, спрямований на розкриття генетичних основ і еволюції фортепіанного стилю на шляху його руху від прикладних до сольно-концертних функцій; органологічний, який об’єднує технологію інструмента, виконавство і композиторську творчість в цілісній системі «образу» фортепіано, з виділенням у ньому принципу втілення вокальної інтонації; дедуктивний, що відображає хід дослідження від загального (фортепіанний стиль) до особливого (фортепіанна фактура і принцип втілення в ній вокальної інтонації) і конкретного (відображення цього принципу в фактурі фортепіанних творів П. Чайковського); жанрово- стильовий аналіз, що застосовується для характеристики композиційно- драматургічних особливостей фортепіанних творів П. Чайковського; фактурний аналіз, на основі якого розкривається принцип «співочого фортепіано» в розглянутих зразках; виконавський аналіз, необхідний для характеристики особливостей інтерпретації фактури фортепіанних творів П. Чайковського.