Дисертація є історико-педагогічним дослідженням, у якому вперше здійснено науковий аналіз мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка – заслуженого діяча мистецтв України, професора, завідувача кафедри музики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Відмінника освіти України, лауреата престижних конкурсів, рейтингів і премій, композитора, аранжувальника, фольклориста, відомого хорового диригента, чиє ім’я занесено до вітчизняних («Митці України», «Імена України», «Хто є хто на Полтавщині. Видатні земляки» тощо) та зарубіжних («International Who’s Who in Music and Musicians’ Directory», Cambridge) довідників.
Дослідницькі методи (реконструкції та наративний) дали змогу розкрити новаторський зміст мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка: домінантою діяльності професора є українська народна пісня як «сакральне» явище, тому метою мистецько-педагогічної діяльності викладача є професійна підготовка кваліфікованого вчителя-патріота з розвиненою національною свідомістю, готового зберігати, відроджувати, збагачувати, поширювати й захищати українську національну культуру; діяльність Г. Левченка ґрунтується на принципах народної, гуманістичної, макаренківської та мистецької педагогіки (демократизм; гуманізм; народність; єдність слова і діла; повага, вимогливість і справедливість у ставленні до учня/студента; опертя на позитивне в кожній особистості та індивідуальний підхід до неї; зв’язок теорії з практикою; єдність освіти та культури; конвергентність формальної та неформальної освіти майбутніх учителів); педагогічними умовами ефективності мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка є: 1) створення художньо-естетичного освітнього середовища; 2) належне організаційне, навчально-методичне, кадрове та матеріально-технічне забезпечення формальної та неформальної мистецької освіти майбутніх учителів; 3) оприявлення та розвиток природного мистецького обдарування студентів закладів вищої педагогічної освіти в мистецькій діяльності; 4) співтворчість між педагогом-митцем і студентами; 5) професіоналізм викладача-митця, який є прикладом для вихованців.
Вперше: цілісно розкрито ідейно-теоретичний зміст і напрями мистецькопедагогічної діяльності Г. Левченка; схарактеризовано передумови становлення мистецько-педагогічних поглядів професора; визначено етапи мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка; розкрито новаторський зміст (мета, завдання, принципи, педагогічні умови), напрями мистецькопедагогічної діяльності як органічної єдності освітнього (наукова, організаційна та викладацька) та мистецького (композиторська, аранжувальна та режисерська) складників; виокремлено новотворіння в кожному з напрямів мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка; обґрунтовано перспективи творчого використання ідей і мистецько-педагогічного досвіду Г. Левченка в теорії та практиці сучасної освіти.
Уточнено ключові поняття: мистецько-педагогічна, мистецька, диригентсько-хорова, композиторська, аранжувальна діяльності; обґрунтовано нове поняття – синкретично-диференційований метод сходження до художнього образу. Доповнено біографію та освітній доробок Г. Левченка аналітичними матеріалами. Подальшого розвитку набули положення про становлення регіональної музично-педагогічної освіти, а також науково-методичні підходи до диригентсько-хорової підготовки вчителів музичного мистецтва.
