Дисертаційна робота є одним із перших у вітчизняній доктрині міжнародного права комплексним дослідженням інституту міжнародного встановлення фактів, що використовується державами та міжнародними міжурядовими організаціями в якості механізму мирного врегулювання міжнародних суперечок між суб’єктами міжнародного права. Актуальність обрання теми обумовлено тим, що процедура встановлення фактів є одним з загальновизнаних засобів мирного вирішення міжнародних суперечок, який засвідчив свою ефективність у тих випадках, коли уповноважені суб’єкти міжнародного права приймали рішення про його використання. Процедура встановлення фактів направлена на встановлення фактичних обставин певної події, що стала підставою для виникнення суперечностей між відповідними суб’єктами. Незважаючи на очевидну значущість інституту встановлення фактів в міжнародному праві, у вітчизняній доктрині відсутні його комплексні дослідження на рівні монографічних і дисертаційних робіт, наукових статей, що враховували б сучасну практику звернення до даної процедури. Запропоноване дослідження усуває цю прогалину.
У дисертації прослідковано історичні передумови формування та розвитку інституту міжнародного встановлення фактів. Будучи результатом прогресивного розвитку міжнародного права, інститут міжнародного обслідування склався на рубежі ХІХ та ХХ сторічь, вперше отримавши своє міжнародно-правове закріплення в Гаазькій Конвенції про мирне вирішення міжнародних суперечок 1899 року. Досліджено історію створення органів з встановлення фактів державами, що виступали сторонами спору, який ґрунтувався на питаннях факту, як на універсальному, так і на регіональному рівнях. Розглянуто практику звернення до процедури обслідування в рамках міжнародних міжурядових організацій, таких як Ліга Націй, ООН, МОП, ІКАО, Всесвітній банк, ЄС та ін.
Надана комплексна міжнародно-правова характеристика інституту обслідування та виявлено характерні риси, притаманні процедурі встановлення фактів, що використовується у міждержавних відносинах та в рамках міжнародних міжурядових організацій, як специфічного механізму процесу мирного врегулювання. Наводиться поняття встановлення фактів, визначено основні міжнародно-правові акти універсального та регіонального характеру, що передбачають звернення до даного засобу мирного вирішення міжнародних суперечок, встановлено підстави звернення до процедури обслідування та предмет встановлення фактів. Визначено розмежування понять «засіб» мирного вирішення спорів та «спосіб» його реалізації. Зроблено висновок, що процедура обслідування, як засіб вирішення спорів може реалізовуватись в рамках діяльності різноманітних міжнародних органів зі спеціальною компетенцією. Досліджено порядок створення органів з встановлення фактів, їх мандат та завдання, правила процедури та результати діяльності таких органів.
У дисертації проаналізовано співвідношення процедури встановлення фактів та примирення. Обґрунтована теза про те, що в рамках примирення, завдання з приведення сторін до згоди значно превалює над завданням з встановлення фактів, а процедура обслідування взагалі не є обов’язковим елементом погоджувальної процедури.
Досліджено умови створення міжнародних органів з встановлення фактів. Так, у контексті теми дисертації визначено передумови для формування таких органів, категорії спорів, у яких може бути використана процедура обслідування, суб’єкти міжнародного права, що можуть виступати ініціаторами звернення до процедури встановлення фактів та суб’єкти, уповноважені приймати рішення створення відповідних органів. Надано характеристику процесу формування органів з встановлення фактів та призначення осіб, що входять до їх складу, в тому числі визначено вимоги, що ставляться перед кандидатами у члени таких органів. Окрему увагу приділено питанням визначення мандату міжнародних органів з встановлення фактів, як стрижневого елементу їх правового статусу.
Проаналізовано обсяг компетенції міжнародних органів з встановлення фактів. Обґрунтовано, що основним завданням, яке ставиться перед усіма органами, що здійснюють обслідування, незалежно від того, який суб’єкт його створив, якими повноваженнями його було наділено, складу і строку, на який такий орган було створено, є встановлення фактичних обставин спору або ситуації. В той же час доведено, що практика використання процедури обслідування пішла шляхом наділення відповідних органів розширеною компетенцією, порівняно із тим, що передбачають міжнародно-правові акти.
