Актуальність нашого дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та виявлені специфіки виконавської майстерності піаністів з позицій психофізіології та музичного мистецтва. Відмінністю та характерністю представленої роботи є синтез музично- естетичного та соціально-психофізіологічного ракурсів вивчення природи, сутності та специфіки виконавської майстерності піаністів. На основі аналізу джерельної бази дослідження, присвяченої виконавській майстерності піаністів художньо-технічний аспект проаналізовано на межі естетичної, психологічної, соціологічної, семіотичної та інших суміжних галузей знань. Детальне вивчення наукового доробку, порівняння між собою різноманітних наукових позицій спричинило уточнення поняттєвого апарату виконавська майстерність. У дисертації з’ясовано, що якість виконання музичного твору залежить від таких основних чинників: музичні здібності, технічна та художня майстерність. Однак вона суттєво залежить і від багатьох інших суб’єктивних та об’єктивних факторів. Проаналізовано фортепіанну творчість та композиторську діяльність в контексті її складових елементів на прикладі китайської музичної культури. Розкрито проблеми ладоутворення, особливості багатоголосних форм, програмності і звукообразності. Визначено психофізіологічний концепт виконавської майстерності піаністів. Перший аспект – дослідження індивідуально-типологічних відмінностей між людьми з метою розкриття і розуміння механізмів діяльності мозку. Другий – вивчення індивідуальності людини з метою дослідження моделей поведінки в рамках професійної діяльності, і третій – пов’язаний з визначенням ролі індивідуальності для формування особистих характеристик людини, рис його характеру та професійної придатності. Доведено, що всі ці і інші аспекти тісно між собою зв’язані, хоча можуть бути самостійно обґрунтовані, що дозволить краще зрозуміти сутність досліджень, які проводяться різними вченими у цих напрямках. Крім того, окреме вирішення цих проблем дозволять розкрити та глибше зрозуміти системний процес формування індивідуальності в контексті виконавської майстерності піаністів. Але для цього необхідно мати експериментальні дані стану розвитку і формування самих властивостей основних нервових процесів, властивостей сенсомоторних функцій в різні вікові періоди індивідуального розвитку людини, як і результати характеру вегетативного реагування в умовах дії на організм факторів зовнішнього середовища у людей з різними типологічними властивостями ВНД, а також прояв останніх в успішності розумової і практичної діяльності, функції уваги та пам’яті. Проаналізовано наукові підходи до змісту та структури музичних здібностей піаністів. З’ясовано, що основа виконавської майстерності піаніста-виконавця ґрунтується на особистісному підході до опрацювання музичного твору та психофізіологічних складових елементів, які складають підґрунтя для створення відповідого музичного образу, який буде реалізований під час виконання. Доведено, що управління руховим механізмами виконання відходять на другий план (психомоторика виконавських рухів), проте в основу творчої діяльності покладено синтетичну діяльність вишіх відділів центральної нервової системи, а саме психологічний та психофізіологінчий підхід до виконання будь-якого твору. Розкрито емоційну сферу музиканта-піаніста, властивості його почуттів та їх значення для формування виконавської майстерності. Віддзеркалення внутрішньої моделі музичного твору під час концертної діяльності базується на взаємодії, а саме корекції реального звучання та внутрішньою моделлю твору, що і є виконавською майстерністю піаніста, при цьому психомоторика виконання відходить на другий рівень переходячи в розряд рухових автоматизмів. Проведене дослідження не вичерпує усіх можливих аспектів вивчення проблеми виконавської майстерності піаністів у контексті психофізіологічного аналізу. Подальше дослідження може бути спрямоване на вивчення таких аспектів, як еволюція художньої техніки піаністів, стильові риси в контексті фортепіанного виконавства; особливості концертмейстерського музикування та сучасні тенденції підготовки піаністів у художньо-творчому та психофізіологічному вимірах.
