У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено нове розв’язання наукової проблеми. У першому розділі конкретизовано сутність і структуру поняття «підготовка студентів педагогічних технікумів до краєзнавчої роботи у школі», схарактеризовано методологію, етапи і структуру краєзнавчого дослідження, визначено тенденції дослідження генезису проблеми підготовки студентів педагогічних технікумів до краєзнавчої роботи у школі в Україні 20-30-х років ХХ століття. Розкрито генезис становлення і розвитку краєзнавчої роботи в історії педагогічної науки. Окрему увагу приділено державним, шкільним і громадським формам організації краєзнавчої роботи. Серед зазначених форм краєзнавчої роботи додатково виокремлюють стаціонарні та пересувні, екскурсійні та експедиційні, інтенсивні та екстенсивні.
Виокремлення й характеристика етапів генезису обраної проблеми здійснено відповідно до визначених критеріїв: перший етап – розроблення парадигми краєзнавчої роботи в закладах освіти відповідно до суспільних запитів (1920-1924 рр.); другий етап – внесення змін до навчальних планів і програм завдяки введення краєзнавчого компонента на фоні реструктуризації вищої педагогічної освіти (1925-1929 рр.); третій етап – зміни краєзнавчих пріоритетів у змісті діяльності педагогічних технікумів у напрямі активної українізації, що припадає на 1930-1933-й рр.; четвертий етап – поступового припинення краєзнавчої роботи у школі першого концентру і підготовки до неї педагогічних кадрів (1934-1939 рр.).
У другому розділі проаналізовано участь студентів педагогічних технікумів у краєзнавчому русі у шкільній освіті в досліджуваний період, схарактеризовано систему краєзнавчих установ із координації підготовки студентів педтехнікумів до краєзнавчої роботи у школі.
Проведене дослідження дає можливість установити участь студентів педагогічних технікумів у краєзнавчому русі у шкільній освіті в обраний хронологічний період. Це продиктовано необхідністю вирішення Новою українською школою ряду невідкладних завдань, у реалізації яких важливу роль покликане здійснити краєзнавство, що забезпечує зв’язок процесу навчання і виховання молодших школярів з особливостями народної культури і навколишнього середовища, сприяє консолідації української молоді, формуванню в неї патріотичних почуттів і переконання про єдність українських земель. Наголошено на посиленні ролі краєзнавства і у процесі підготовки майбутніх учителів.
Виокремлено переваги реформування освіти в 20-30-х рр. збіглого століття, що суголосні з сучасними реформаційними процесами в початковій освіті: поступова відмова від статичності традиційної школи, для якої пріоритетом виступає готове знання; перехід від предметної системи навчання молодших школярів до інтегрування навчальних предметів; надання молодшим школярам максимальної самостійності; отримання знань про предмети, явища і процеси навколишньої дійсності безпосередньо з життя, а не через споглядання малюнків чи сприйняття вербальної інформації; популяризація безпосереднього спостереження за природним середовищем; застосування місцевого матеріалу до вивчення різних курсів, а не лише у викладанні краєзнавства як окремої дисципліни; піднесення ролі опорних шкіл, на базі яких створюється шкільний краєзнавчий музей. Узагальнено роль студентів педагогічних технікумів в організації краєзнавчої роботи, результати якої акумульовано в краєзнавчих музеях, що функціонували на базі закладів освіти.
Окрему увагу приділено системі краєзнавчих установ із координації підготовки студентів педтехнікумів до краєзнавчої роботи у школі, серед яких вирізняються краєзнавчі музеї, гуртки, краєзнавчі наукові товариства, науково-дослідні інститути, дослідні сільськогосподарські, метеорологічні й біологічні станції, а також державно-громадські, планово-господарські установи й організації, студентські бюро краєзнавства.
У третьому розділі схарактеризовано підготовку студентів педагогічних коледжів до краєзнавчої роботи в умовах реформаційних змін на початку ХХІ століття, зміст якої поступово розширюється й охоплює такі напрями досліджень: геологічні, гідрогеологічні, геоморфологічні, метеорологічні, гідрологічні, геоботанічні, зоогеографічні, фенологічні, економіко-географічні, топонімічні, дослідження ґрунтів, природно-територіальних комплексів.
Прогнозовано напрями розбудови краєзнавчої роботи в сучасних педагогічних коледжах: під час педагогічної практики, у ході виховної роботи зі студентською молоддю, а також шляхом організації діяльності наукових студентських товариств і гуртків.
