Дисертацію присвячено дослідженню особливостей землекористування в Луганській області. У першому розділі дисертації –розглянуто сучасні науково-теоретичні концепції досліджень проблем землекористування, поняттєво-термінологічний апарат у сфері землекористування і методи конструктивно-географічного дослідження проблем землекористування. Обґрунтовано, що важливим інструментом здійснення конструктивно-географічного дослідження проблем землекористування є його поняттєво-термінологічний апарат, що нині перебуває на стадії розроблення. Відзначено, що все різноманіття пов’язаних із тематикою дослідження понять і термінів можна об’єднати у дві основні групи – з одного боку, це поняття й терміни зі сфери землеустрою, з іншого – поняттєво-термінологічний апарат геоекології та конструктивної географії. У другому розділі дисертації окреслено основні риси геолого-тектонічної будови, рельєфу, клімату, гідрографії, ґрунтів, природної рослинності, а також охарактеризовано ландшафти й наведено схему фізико-географічного районування Луганської області. Визначено, що нераціональне ставлення до природних ресурсів, зокрема земельних, мало наслідком численні прояви незворотних деградаційних природно-техногенних процесів, що зараховує Луганщину до числа екологічно проблемних реґіонів України. У третьому розділі дисертації проаналізовано формування, сучасний стан та динаміку структури землекористування, детально висвітлені особливості сільськогосподарського землекористування й пов’язані з ним перетворення рельєфу та ландшафту, характерні риси промислового землекористування й викликане ним порушення земель, роль і місце міських земель у структурі землекористування та значення інших видів землекористування. Встановлено, що сільськогосподарський тиск на землі високий на всій території Луганщини, а в її південній частині – особливо високий, або катастрофічний, оскільки площа непридатних земель тут більша, ніж на півночі області, через природні умови; крім того, цей реґіон зазнає більшого антропогенно-техногенного навантаження через розвиток гірничодобувної та супутніх галузей промисловості. У четвертому розділі дисертації розглянуто класифікацію антропогенно змінених земель Луганщини; розроблено оцінку екологічної небезпеки у сфері землекористування в Луганській області; визначено перспективи екологічної оптимізації сільськогосподарського землекористування в Луганській області; проведено районування території Луганської області за ознаками екологічності землекористування; запропоновано рекомендації щодо проведення заходів з оптимізації сільськогосподарського землекористування на Луганщині; проаналізовано інвестиційну привабливість земель Луганщини. Встановлено, що головними напрямами екологічної оптимізації землекористування на Луганщині є зменшення площ ріллі у структурі земельного фонду, заліснення територій, зайнятих ерозійнонебезпечними схилами, розвиток колись традиційних, але згодом невиправдано забутих галузей сільського господарства (бджільництво, конярство тощо), збільшення питомої ваги територій, зайнятих об’єктами природно-заповідного фонду.
Відповідно до здійсненої оцінки екостану земель північної частини Луганської області у сфері сільськогосподарського землекористування виділено чотири групи адміністративних районів за ознакою екологічної стійкості агроландшафтів.
