У роботі вперше здійснено аналіз Восьмої книги «Madrigali guerrieri, et amorosi»; зроблено підрядкові переклади українською мовою староіталійських поетичних текстів Ф. Петрарки, Ф. Тесті, Дж. Гваріні, Дж. Маріно, Т. Тассо, О. Рінуччині, А. Парма, Дж. Касоні, Дж. Строцци; проаналізовано співвідношення музичного та поетичного рядів; розкрито основні способи роботи композитора з поетичним текстом у мадригалах.
Для досягнення провідної мети творчості К. Монтеверді – втілення афекту поетичного тексту – композитору було необхідно змінити усталений поліфонічний склад, який робив неможливим відродження головних засад античного театру – підкреслити значення та вплив Слова за допомогою Мелодії.
У зв’язку з такою пильною увагою до слова, у запропонованому дисертаційному дослідження охарактеризовано сучасні погляди науковців стосовно особливостей поєднання вербального та музичного начал (праці Т. Бершадської, В. Васіної-Гроссман, В. Жаркової, Л. Крамера, Ю. Лотмана, О. Михайлова, К. Руч’євської, та ін.). Виявлено, що об’єднання музичного та вербального текстів відбувається на багатьох рівнях: інтонаційному, ритмічному, образно-емоційному, формотворчому; на рівні синтезу літератури в музиці, музики і літератури, музики в літературі.
Окреслено міркування дослідників стосовно напрямів взаємодії слова та музики, які проявляються на рівні ототожнювання слова з музикою та музики зі словом. Наголошено, що Ритмічна структура поезії та музики постає основою утворення форми композиції, а особливі сенси та істини транслюються та набувають осмислення за допомогою реконтекстуалізації.
Зазначено, що взаємодія музичного та поетичного мистецтв у добу Бароко виникала завдяки поєднанню емоційного та раціонального начал, а їх особливості вивчалися у контексті риторики, яка народившись за античних часів, відродилась в епоху Бароко. Підкреслено, що саме вербальна художня мова слугувала предметом риторики, метою якої став емоційний вплив на сприйняття слухача. На цьому шляху важливо було правильно та красиво оформлювати думки у словесні тексти.
Підкреслено, що у період з XVI по XVIII століття принципи риторики активно проникали до музичного мистецтва. У цьому контексті, у запропонованому дисертаційному досліджені, була здійснена спроба визначити основні принципи впливу музичної риторики на особистий афективний простір слухача.
Визначено три етапи формування жанру мадригалу, які розгорталися у період XVI–XVII століть. Прослідковано процес трансформації композиторської майстерності К. Монтеверді на прикладі його семи Книга мадригалів. Наведені спостереження розширюють і поглиблюють уявлення про специфіку роботи композитора з поетичним текстом у Книгах мадригалів різних періодів творчості.
На основі здійснених аналізів мадригалів Восьмої книги «Madrigali guerrieri, et amorosi» виявлено три основні принципи об’єднання музичного та поетичного текстів: за допомогою відтворення експресії конкретного слова; через втілення поетичної фрази або цілого рядка; через одночасне прочитання різних рядків поетичного тексту задля посилення обраного композитором афектом.
Зазначено, що головними музичними засобами на цьому шляху в творчості композитора постають: об’єднання контрастних афектів в одній мадригальній композиції, авторська трактовка поетичного тексту (композитор міняє місцями слова першоджерела або цілі поетичні рядки, скорочує текст або втілює вибіркові фрагменти масштабних творів); застосування різної кількості партій у Книгах мадригалів (від двох до восьми партій з інструментальним супроводом) або варіювання кількості партій всередині одного мадригалу; зростання значення інструментального супроводу (від гармонічної підтримки до втілення конкретного емоційного стану); наближення до драматичних сценічних творів.
