Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням, що спрямоване на вирішення проблеми формування готовності майбутніх інженерів-програмістів до використання паралельних обчислень у професійній діяльності у процесі їх професійної підготовки в закладах вищої освіти.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:
Вперше обґрунтовано й розроблено педагогічну технологію формування готовності майбутніх інженерів-програмістів до використання паралельних обчислень у професійній діяльності; розроблено модель змісту курсу «Паралельні та розподілені обчислення»; розроблено структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх інженерів-програмістів до використання паралельних обчислень у професійній діяльності; визначено сутність поняття «паралельний стиль мислення» та критерії оцінки рівня його розвитку у здобувачів вищої освіти (критерій декомпозиції, інформаційно-аналітичний критерій та критерій продуктивності); визначено зміст та компоненти (мотиваційний, когнітивний, організаційно-діяльнісний, рефлексивний) готовності інженера-програміста до використання паралельних обчислень у професійній діяльності; визначено критерії (мотиваційний (психологічна готовність), когнітивний (професійні знання), організаційно-діяльнісний (професійні вміння), рефлексивний (оцінка вмінь)), рівні (високий, середній, низький) та показники готовності майбутніх інженерів-програмістів до використання паралельних обчислень у професійній діяльності.
Уточнено розуміння понять «стиль мислення», «готовність до професійної діяльності», «педагогічна технологія» з урахуванням специфіки навчання майбутніх інженерів-програмістів паралельних обчислень.
Удосконалено зміст, форми, методи та засоби формування професійної компетентності майбутніх інженерів-програмістів у процесі вивчення паралельних обчислень.
Набули подальшого розвитку теоретичні і практичні аспекти професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів за освітніми програмами першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальностей галузі знань 12 Інформаційні технології.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці та впровадженні у процес професійної підготовки майбутніх інженерів-програмістів у закладах вищої освіти України: робочих програм і методичного забезпечення з дисциплін, у межах яких відбувається вивчення паралельних обчислень: «Паралельні та розподілені обчислення», «Програмування», «Архітектура комп’ютерів та комп’ютерна схемотехніка», «Аналіз даних та машинне навчання»; ресурсів для дистанційного навчання з цих дисциплін; віртуального програмного навчального стенду з дисципліни «Паралельні та розподілені обчислення» для формування навичок розробки паралельних та розподілених алгоритмів; навчальних задач, вправ і тематики проєктів для формування готовності майбутніх інженерів-програмістів до використання паралельних обчислень у професійній діяльності; навчального кластеру на основі одноплатних комп’ютерів Raspbery Pi для виконання групових проєктів з дисципліни «Паралельні та розподілені обчислення»; методичних рекомендацій до виконання лабораторних робіт та групових практичних робіт для здобувачів вищої освіти.
Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі викладання нормативних і вибіркових дисциплін, у межах яких відбувається вивчення паралельних обчислень, розроблення навчально-методичних комплексів з цих дисциплін, керування виконанням курсових і групових дослідницьких робіт; у системі підвищення кваліфікації інженерів-програмістів та інших фахівців у галузі інформаційних технологій; студентами закладів вищої освіти у процесі самостійної роботи.
Встановлено, що зміст готовності інженера-програміста до використання паралельних обчислень у професійній діяльності включає: здатність використовувати «паралельний стиль мислення»; здатність розуміти фундаментальні основи розробки паралельних алгоритмів та особливості їх реалізації у паралельних та розподілених програмах за допомогою спеціальних бібліотек або класів для сучасних мов програмування; уміння виконувати декомпозицію і композицію предметної області, яка підлягає розпаралелюванню, визначати окремі задачі та встановлювати інформаційні зв’язки між ними, реалізовувати паралельні алгоритми засобами мов програмування для вирішення професійних задач і створення якісних програм; здатність до критичного аналізу нових технологій програмної розробки на основі наявних знань з паралельних обчислень.
