Яцина М. О. Неурядові організації як суб’єкти кримінологічної політики.

Наукова робота є одним із перших у науці вітчизняної кримінології комплексним дослідженням теоретико-правових та практичних проблем неурядових організацій як суб’єктів кримінологічної політики. Аналіз стану дослідження кримінологічної політики показав, що сучасна кримінологічна наука відзначається ростом наукових досліджень з питань такої політики, зокрема, у частині про її суб’єктів. Однак, у питанні про неурядові організації, то більшість наукових досліджень не носять кримінологічний характер, а належать до інших галузей науки правового та соціального циклу (міжнародного та адміністративного права, політології, соціології та ін.). У дисертаційній роботі проведено загальну характеристику неурядових організацій, досліджено поняття, ознаки та види останніх. У роботі розкрито правову природу та нормативно-правове регулювання неурядових організацій, проведено дослідження вітчизняного та міжнародного законодавства з цього питання. Запропоновано авторське визначення поняття «суб’єкти кримінологічної політики», під якими слід розуміти державу, державні органи та установи, суспільство, громадські інститути, громадян, які наділені правосуб’єктністю та в процесі правореалізації здатні впливати на формування та прийняття рішень з питань кримінологічної політики. У роботі також розроблена власна класифікація суб’єктів кримінологічної політики, в основі якої стоїть поняття «правосуб’єктності»: а) ті, які наділені повноваженнями з визначення та затвердження політики державного впливу на злочинність (Верховна Рада України, Президент України) - тобто суб’єкти формування; б) ті, які наділені повноваженнями безпосередньої реалізації такої політики (система правоохоронних органів) - тобто суб’єкти реалізації; в) ті, які не наділені прямими повноваженнями на визначення, затвердження чи реалізацію такої політики безпосередньо, але наділені відповідними правами та обов’язками, у процесі правореалізації яких здатні впливати на формування та прийняття відповідних нормативно-правових актів та рішень (інститути громадянського суспільства, інші установи та організації як публічного, так і приватного права) - тобто суб’єкти сприяння (допоміжні).