Дисертацію присвячено комплексному та ґрунтовному дослідженню , з урахуванням новітніх досягнень науки трудового права дослідити теоретичні та практичні проблеми правового регулювання праці посадових осіб органів місцевого самоврядування та розробці концептуальних шляхів подальшого розвитку даної сфери.
За результатами дисертаційного дослідження сформульовані авторські положення, які виносяться на захист і містять елементи наукової новизни. Вперше наведено поняття посадова особа місцевого самоврядування, під якою слід вважати особу, яку обрали на місцевих виборах, обрали або затвердили відповідною радою чи були призначені на відповідну посаду, яка наділені низкою відповідними повноваженнями щодо здійснення організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарські та консультативно-дорадчих функцій в залежності від посади і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Обґрунтовано, що право на працю в органах місцевого самоврядування характеризується наступними ознаками: 1) доступність, що проявляється в наступному - держава забезпечує наявність спеціалізованих послуг, щоб допомогти людям визначити можливості працевлаштування і знайти роботу. Доступ до роботи включає три ключові елементи: недискримінацію, фізичну доступність і доступність інформації. Дискримінація при доступі до роботи і продовження роботи заборонена. Держави повинні забезпечити розумне пристосування, щоб робочі місця були фізично доступні, особливо для осіб з фізичними вадами. Кожен має право шукати, отримувати і поширювати інформацію про можливості працевлаштування; 2) прийнятність та якість що проявляється в наступному - право на працю включає кілька взаємопов'язаних компонентів, включаючи право вільно вибирати і погоджуватися на роботу, справедливі і сприятливі умови праці, безпечні умови праці.
Встановлено, що основним ознаками для таких осіб буде, те що: 1) обирається громадою або відповідними компетентними суб’єктами, або призначається на посаду відповідним уповноваженими на те суб’єктом; 2)наділений відповідним переліком повноважень в залежності від зайнятої посади; 3) представляє та діє в інтересах держави та громади; 4) має права, обов’язки, та встановлюються відповідні обмеження і заборони по службі; 5) в залежності від посади може застосовувати заходи примус, видавати акти адміністративного характеру, здійснює контрольно-наглядові повноваження; 6) несе юридичну відповідальність.
Основною тенденцією законодавчого забезпечення служби в органах місцевого самоврядування має стати розробка та ухвалення нової редакції Закону про службу в органах місцевого самоврядування, в якій має бути забезпечено: 1) забезпечення престижу проходження служби в органах місцевого самоврядування; 2) врегулювання правового статусу службовця та посадової особи в органах місцевого самоврядування; 3) вільного і рівного доступу до професії; 4) прозорої процедури прийняття та проходження служби в органах місцевого самоврядування; 5) стимулювання працівника до просування по службі та кар’єрного зростання; 6) деполітизації; 7) впровадження модернізованої системи оплати праці посадових осіб органів місцевого самоврядування; 8) впровадження ефективного механізму запобігання корупції; 9) підвищення рівня соціального та матеріального захисту службовців.
