Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування прогностичної компетентності майбутніх бакалаврів комп’ютерних наук у процесі фахової підготовки.
У Вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, сформульовано об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження одержаних результатів.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади проблеми формування прогностичної компетентності майбутніх бакалаврів комп’ютерних наук у процесі фахової підготовки» – на підставі вивчення науково-педагогічної літератури здійснено аналіз наукових підходів щодо обґрунтування прогностичної компетентності майбутніх бакалаврів комп’ютерних наук як сучасного міждисциплінарного феномену. Подано діагностику вихідного рівня зазначеної компетентності у студентів. Виділено етапи впровадження педагогічної технології у практику університетської освіти: мотиваційно-цільовий, діяльнісний та оцінно-рефлексивний. У межах зазначених етапів подано відповідні форми, методи та засоби реалізації освітнього процесу, у тому числі в умовах дистанційної освіти. Розкрито модернізацію змісту освітнього процесу за основними напрямами: проведення дисциплін циклів загальної та професійної підготовки («Вступ до фаху», «Іноземна мова», «Вища математика (Теорія ймовірності та математична статистика)», «Основи програмування (Об'єктноорієнтоване програмування)», «Мережеві технології та безпека (кібербезпека)», «Основи психології та педагогіки», «Соціологія»), збагачені темами про прогностичну компетентність в діяльності фахівців ІТ; проведення дисципліни за вибором «Прогностична діяльність в галузі інформаційних технологій», урізноманітнення форм і методів аудиторної, позааудиторної діяльності тощо. Обґрунтовано доцільність використання цифрових інструментів для он-лайн демонстрації, симуляції, експерименті; організації вебінарів; візуалізації; створення ментальних карт і карт знань; віртуальних цифрових дошок, у тому числі в умовах реалізації дистанційної освіти. Представлено зміст реалізації навчання, заснованого на дослідженнях: робота студентів у науковому гуртку з програмування «Комп’ютерні системи»; реалізація неформальної освіти (курси, тренінги, майстер-класи на відкритих онлайн платформах); виконання завдань дослідницького характеру; участь студентів у заходах наукової конкуренції (Міжнародні та Всеукраїнські студентські олімпіади, конкурси студентських наукових робіт, конференції, виставки і майстер-класи); зустрічі студентів зі стейкхолдерами та випускниками освітньо-професійної програми).
У результаті педагогічного експерименту доведено, що більшість майбутніх бакалаврів комп’ютерних наук досягли високого та середнього рівнів сформованості прогностичної компетентності. Доведено, що контрольна та експериментальна групи за своїми показниками статистичні відрізняються; зміни, що характеризують експериментальну групу, є статистично значущими порівняно з констатувальним етапом експерименту. Ці факти є важливим підтвердженням того, що процес формування прогностичної компетентності за умов його організації як технологія, є ефективним.
Виділено перспективні напрями подальших дослідницьких пошуків як розроблення проблеми формування готовності майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей до роботи в умовах поліетнічного освітнього простору засобами неформальної та інформальної освіти.
