Дисертаційну роботу присвячено комплексному вивченню всіх структурних компонентів системи зв’язків судів з громадськістю в системі публічного управління, установленню необхідних для її ефективного функціонування теоретичних, інституційних, функціональних, нормативно-правових, кадрових, технологічних умов та ресурсів.
У першому розділі «Теоретичні засади дослідження зв’язків з громадськістю в системі судової влади» розглянуто теоретичні засади дослідження зв’язків з громадськістю в системі публічного управління й визначено понятійно-категоріальний апарат дослідження. Показано, що зв’язки судів, інших органів публічної влади з громадськістю є управлінською функцією, що сприяє організації комунікації для виявлення спільних інтересів й налагодженню відносин на принципах партнерства в межах інформаційно-комунікативної діяльності.
Розглянуто зарубіжний досвід формування зв’язків судів з громадськістю й визначено, що організація цієї діяльності у найбільш розвинених країнах світу спирається на необхідність практичного розуміння потреб громади й тяжіє до управлінської моделі, в основі якої лежить прагнення сформувати відносини між громадськістю й судом на принципах партнерства в межах інформаційно-комунікативних заходів. Узагальнено ефективні підходи до організації зв’язків з громадськістю, які мають потенціал для імплементації в системі судової влади України.
У другому розділі «Особливості формування зв’язків з громадськістю в системі судової влади» проаналізовано стан нормативно-правового регулювання зв’язків судів з громадськістю й визначено, що правові засади зв’язків органів публічного управління, зокрема і судів, з громадськістю закріплено переважно в низці актів законодавства, що регулюють інформаційну діяльність. Установлено, що низка міжнародних та чинних відомчих актів має рекомендаційний характер, що негативно впливає на активізацію діяльності судів з розвитку зв’язків з громадськістю та ЗМІ, її координованість та ефективність.
Проаналізовано низку проблем, які виникають в управлінській діяльності формування зв’язків судів з громадськістю, та встановлено чотири рівні прояву проблемних зон: історичний, організаційно-адміністративний, організаційно-освітній, комунікаційно-технологічний рівні. Визначення цих рівнів стало підставою для формування відповідних пропозицій і рекомендацій.
У роботі обґрунтовано переваги й недоліки застосування методології карток громадянського звітування (КГЗ) як однієї з форм взаємодії з громадськістю. У межах дослідження шляхів удосконалення діяльності суду із забезпечення зворотного зв’язку з громадськістю удосконалено картку громадянського звітування – запропоновано включити до неї критерій (вимір якості) «Зв’язки з громадськістю», який відображає стан обізнаності громадян з інформаційно-комунікативною діяльністю суду, дає змогу діагностувати недоліки в цьому напрямі діяльності й визначити рівень довіри до суду.
У третьому розділі роботи «Шляхи вдосконалення управління зв’язками з громадськістю в системі судової влади» викладено положення щодо напрямів модернізації зв’язків судів з громадськістю, які містять пропозиції та рекомендації: 1) щодо удосконалення стратегічного планування комунікативної діяльності суду; 2) щодо удосконалення нормативно-правового регулювання зв’язків судів з громадськістю; 3) щодо організації і забезпечення роботи комунікаційних підрозділів у судах; 4) щодо професійної підготовки фахівців, які відповідають в судах за зв’язки з громадськістю і ЗМІ; 5) щодо удосконалення вивчення громадської думки; 6) щодо імплементації зарубіжного досвіду зв’язків судів з громадськістю.
Запропоновано імплементувати деякі ефективні аспекти зарубіжного досвіду в Національну концепцію зв’язків судів з громадськістю та ЗМІ, яку рекомендовано розробити строком на три роки. Охарактеризовано, в узагальненому вигляді, зміст основних положень цього документа.
Розроблено та науково обґрунтовано державно-управлінську модель реалізації зв’язків з громадськістю в системі судової влади, в основу якої покладено системно-структурний підхід. Метою моделі визначено забезпечення умов для підвищення рівня довіри громадян до судової влади, покращення стану відкритості і прозорості діяльності судів, зміцнення авторитету судової влади в державі.
Основний загальний висновок дослідження полягає у тому, що багатовекторна управлінська діяльність із організації, на основі стратегічного підходу, функціонування комунікаційних підрозділів та активне впровадження новітніх комунікативних, цифрових технологій має значний потенціал для забезпечення участі суду в житті громади й формування довіри громадян до суду як неодмінної умови існування демократичного суспільства.
Ключові слова: публічне управління, зв’язки з громадськістю, паблік рілейшнз, судова влада, комунікаційний підрозділ, пресслужба, інформаційно-комунікативна діяльність, програми охоплення, стратегічне планування, картка громадянського звітування, опитування, зворотний зв’язок, підвищення кваліфікації державних службовців.
