Дисертація присвячена дослідженню гендерного аспекту категорії емотивності в англійській художній літературі ХІХ та ХХІ століття на вербальному та когнітивному рівнях. Отримані знання про емотивність тексту та лінгвістичні засоби її репрезентації з урахуванням гендеру наратора є вагомим внеском у розвиток як текстології та емотіології, так і лінгвістики в цілому. В роботі представлено дослідження маскулінних та фемінних особливостей емотивності творів авторів-чоловіків та авторів-жінок ХІХ століття двох рівнях реалізації емотивності – вербального та когнітивного. Реалізацію вербальних засобів емотивності розглянуто в двох категоріях: лексика, що виражає емоції (емотиви, стилістичні, синтаксичні) та лексика, що описує (емотиви, емоційні кінеми). Концептосистему всіх емоційних концептів, вилучених з досліджуваних художніх творів ХІХ ст., розподілено на три домени: негативні, позитивні, амбівалентні емоції. Встановлено, що домінуючою емотемою для АЧ ХІХ ст. є тема соціальна нерівність, а для АЖ ХІХ ст. – емотема сім’я. Також було виявлено, що в творах АЧ ХІХ ст. накладення емотивного фону та емотивної тональності відбувається співзвучно, у той час як в творах АЖ фіксуємо не завжди співзвучний емотивний фон з емотивною тональністю. Встановлено, що АЧ ХІХ ст. частіше використовували емотивну тональність об’єктивного типу. У творах АЖ ХІХ ст. переважає емотивна тональність адресатного типу у поєднанні з об’єктивним типом.
Дослідивши маскулінні та фемінні особливості реалізації емотивності на вербальному та когнітивному рівнях у творах авторів-чоловіків та авторів-жінок ХХІ століття, встановлено, що за фактором адресованості творам АЧ ХХІ ст. теж більш притаманний авторський тип номінації емоцій, водночас творам АЖ більш властивий персонажний. Виявлено, так само, як і в творах ХІХ ст., квантитативне превалювання прикладів відтворення емотивності у творах АЖ. Встановлено, що АЧ ХХІ ст. частіше використовували синтаксичні засоби, водночас АЖ більше застосовували стилістичні засоби. Однак емотиви більше притаманні творам АЖ, ніж творам АЧ ХХІ ст. Виявлено, що опис емоцій АЧ ХХІ ст. стислий, лаконічний, небагатослівний з домінуючою кількістю дієслів та іменників в простих реченнях, часто заперечних, частіше словами автора. АЖ ХХІ ст. реалізують емоції більш імпульсивно, безпосередньо у прямій мові персонажів переважно за допомогою іменників та прикметників. Виявлено, що емоційні концепти anger «злість», fear «страх» та despair «відчай» є домінуючими концептами негативної емотивності творів як АЧ, так і АЖ ХХІ ст.. Встановлено, що в порівнянні з досліджуваними творами ХІХ ст., акцент емоційного фокусування творів АЖ ХХІ ст. змінився: позитивний → негативний. Водночас АЧ ХХІ ст. продовжують тенденцію ХІХ ст. – теж домінують негативні емоції. Також встановлено, що домінуючою емотемою для творів як АЧ, так і АЖ ХХІ ст. є емотема кохання, яка переважно реалізується напруженими короткотривалими негативними емоційними станами. Спостережено, що як і творам АЖ, так і творам АЧ ХХІ ст. характерна емотивна тональність егоцентричного типу. Результат аналізу емотивної тональності творів ХХІ ст. показує, що, так само, як і в творах ХІХ ст., у творах АЧ накладення емотивного фону та емотивної тональності відбувається співзвучно, у той час як у творах АЖ фіксуємо не завжди співзвучний емотивний фон з емотивною тональністю.
