Дисертацію присвячено комплексному вивченню процесуальних особливостей вирішення спорів про порушення прав інтелектуальної власності на сайтах в мережі Інтернет, що мають як теоретичне так і практичне значення, як для наукових досліджень так і перспектив подальшого вдосконалення законодавства, передусім, в області розвитку захисту прав інтелектуальної власності на сайтах в мережі Інтернет. В зв’язку з чим у представленій дисертаційній роботі досліджуються саме проблема з процесуального боку, в аспектах, недостатньо вивчених сучасною вітчизняною наукою, у тому числі: питання юстиції, процесуальні особливості доказування по цій категорії справ, критерії судового рішення та їх виконання.
Аналіз літературних джерел показав, що чинне українське законодавство не містить необхідних норм, які б могли чітко відображати особливості мережі Інтернет та особливості відносин, які виникають в процесі користування. Відсутність законодавчих норм для регулювання даних відносин спричиняє виникнення спорів, проблемних та конфліктних ситуацій.
Знання особливостей взаємовідносин у мережі Інтернет варто раціонально застосовувати у процесі дослідження характерних рис та особливостей інтернет-спорів. Наразі в мережі Інтернет трактування категорії спорів «про порушення прав інтелектуальної власності» визначено таким чином, що його можна відокремити від всіх інших визначень терміну «спір».
Встановлено, що характерною рисою спору про порушення прав інтелектуальної власності на веб-сайтах є те, що об'єктом спору виступає інтелектуальна власність, яка проявляється обмеженням дії принципу диспозитивності, трансформуючи його в принцип імперативності. Порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет є фактором впливу на підвідомчість та підсудність для даного виду спорів.
Вивчення сутності спору та правової природи про порушення прав інтелектуальної власності на сайтах в мережі Інтернет показав, що його доцільно розглядати аналізуючи поняття як «спір», «правовий спір», «спір про право» та його структурні елементи: суб’єктів, предмета, об’єкта і підстави.
На підставі аналізу чинного законодавства та судової практики, поняття «спір про порушення прав інтелектуальної власності на сайтах в мережі Інтернет» було введено як наявність між суб’єктами, які володіють правами на інтелектуальну власність або претендують на придбання майнових прав, конфлікту щодо володіння, користування, розпорядження дійсними або передбачуваними суб’єктивними правими і законними інтересами на інтелектуальну власність безпосередньо пов’язаних з використанням мережі Інтернет, та іншими суб’єктами, і направлені на захист як майнових так і немайнових прав шляхом врегулювання в установленому законом порядку уповноваженим юрисдикційним органом, тобто судом.
З’ясовано, що виникнення спорів щодо порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет зумовлюється конкретними підставами та причинами, які полягають в об’єктивних та суб’єктивних негативних факторах, а також в юридичних фактах, значення яких може зменшитись при проведенні заходів профілактичного характеру.
Обґрунтована необхідність запровадження інститут соціологічного дослідження з метою розробки та прийняття спеціального закону, методик, визначення авторитетних організацій, які б мали право проводити соціологічні дослідження результати якої оформлялись у вигляді соціологічної експертизи, так-як її результати мають реальний вплив на результат розгляду справи, в першу чергу завдяки тому, що надають суду додаткові факти, на які можна спиратися при прийнятті рішення.
Доведено важливість прийняття кодифікованого (зведеного) нормативно-правового акту відповідно до принципів концепції та засад національної політки в сфері захисту прав інтелектуальної власності, як Кодекс судочинства у справах про захист прав інтелектуальної власності, який не тільки врегулює питання порушення провадження у справі і підготовки справи до розгляду, порядок доказування, проведення експертизи, порядок оскарження прийнятих у справі судових рішень, а й деталізує процесуальний порядок розгляду такої категорії справ.
