Дисертацію присвячено теоретико-правовій характеристиці медіації як
способу вирішення трудових спорів. Окреслено сутність її роль та
оптимізацію. Саму медіацію та процес медіації охарактеризовано як один з
важливих в сьогоденні важелів, що забезпечують вирішення трудових спорів.
Основну увагу було зосереджено на комплексному аналізі особливостей
процедури медіації, способів вирішення найбільш загострених проблем, у
розрізі трудового права, що в процесі допомогло автору виділити важливість
дослідженого явища, оскільки судові методи вирішення трудових спорів
вичерпують себе. Автором було проаналізовано механізм правового
регулювання медіації як способу вирішення трудових спорів. Визначено
проблеми правового регулювання медіації як способу вирішення трудових
спорів, з яких основним недоліком було українське законодавства, що полягає
у відсутності нормативно-правового акта, який регламентував би питання
медіації. Здійснено пошук шляхів для оптимізації правового регулювання
медіації як способу вирішення трудових спорів.
Досліджено поняття, сутність та ознаки правового регулювання медіації
як способу вирішення трудових спорів. В процесі автором було визначено
низку термінів, одним з яких є медіація трудових спорів, яку автор визначив,
як системна діяльність професійного та нейтрального посередника, що
здійснюється на основі конфіденційності, незалежності та у відповідності з
правовими нормами, щодо надання допомоги сторонам трудового спору
самостійно вирішити непорозуміння між ними щодо укладання, тлумачення й
розірвання трудового, колективного договорів та внаслідок порушення
законодавства та прийти до взаємного рішення. Не менш важливої уваги
автором було приділено сутності медіації трудових спорів яку автор визначив,
як вирішення непорозуміння викликаного різним баченням у суб’єктів
трудових правовідносин можливостей забезпечити власні інтереси. Таке
вирішення здійснюється через з’ясування та донесення медіатором за
допомогою застосування спеціальних методів та прийомів до кожної із сторін
справжніх причин конфлікту, розширення бачення можливостей його
вирішення через перенаправлення уваги кожної із сторін з власної позиції на
бажану мету, яку вона прагне досягти. Щодо ознак медіації трудового спору
автором виділено загальні та спеціальні. До загальних ознак медіації
трудового спору було віднесено: законність, конфіденційність,
рефлективність, професійність. До спеціальних ознак медіації трудового
спору було віднесено: зацікавленість сторін, гнучкість, добровільність
виконання, диференціація причин проведення.
Автором було комплексно досліджено особливості сучасного стану
медіації трудового спору в Україні та світі. Аналізуючи сучасний стан медіації
трудових спорів США автор виділив наступні особливості: неоднорідність,
яка проявляється у різних підходах до інституту медіації трудових спорів,
диференціація, що пов’язано із різними видами трудових спорів, державна
забезпеченість, оскільки медіація дозволяє не лише вирішити конфлікт між
роботодавцем та працівником але й забезпечити державні інтереси. Щодо
особливостей сучасного стану медіації трудових спорів європейських країн,
було виділено наступне: заснованість на принципах, дуалістичність,
добровільність. Звертаючи увагу на українське законодавство, автор виділив
наступні особливості сучасного стану медіації трудових спорів:
безсистемність, обмеженість, дихотомічність зв’язку з державою. Аналізуючи
особливості сучасного стану медіації автором було виділено загальні
особливості сучасного стану медіації у вирішенні трудових спорів:
правоохоронна роль, диспозитивність, принциповість, процесуальний
характер, цілеспрямованість.
