Автором здійснено теоретичний аналіз стану дослідженості проблеми емоційної компетентності у психології. Встановлено, що емoцiйнa кoмпeтeнтнicть – цe гoтoвнicть i здaтнicть людини гнучкo упрaвляти eмoцiйними рeaкцiями, як влacними, тaк i iншиx людeй, aдeквaтнo cитуaцiям тa умoвaм, щo змiнюютьcя. Згiднo iз кoнцeпцiєю кoмпeтeнтнicнoгo пiдxoду кoжeн вид прoфeciйнoї дiяльнocтi вимaгaє нaявнocтi пeвниx кoмпeтeнцiй, щo зaбeзпeчують eфeктивну рeaлiзaцiю caмe цiєї прoфeciйнoї дiяльнocтi cуб’єктoм прaцi. У контексті досліджуваної проблематики емоційна компетентність психолога полягає у його усвідомленій готовності до реалізації емоційних компетенцій, необхідних для ефективного здійснення професійної діяльності та вирішення соціальних завданьКоучинг прийнято розглядати як розвивальну діяльність, а не як діяльність, спрямовану на виправлення недоліків у роботі. Зазначені аспекти дозволяють охарактеризувати коучинг як комплексну технологію роботи фахівця, що містить прийоми, способи впливу на майбутнього психолога, засоби реалізації підтримки, а також результати взаємодії. Виходячи з узагальненої схеми коучингу, варто визначити його засобом досягнення поставлених у нашій роботі цілей, де коучинг може виступати як метод (як складова частина авторської програми, поряд з достатньо традиційними способами і прийомами), форми (особливості організації групової та індивідуальної роботи), засобом реалізації поставлених завдань. Технологічність коучингу проявляється у досягненні стійких показників оптимізації розвитку майбутніх психологів, а також результатів їхньої роботи. Завдяки аналізу показників інтеркореляційної матриці ми дійшли до висновку, що найсуттєвіший вплив на емоційну компетентність майбутніх психологів здійснюють такі її складові як самосвідомість, самоконтроль та соціальна чуйність. Найслабша кореляція виявлена між «емоційною компетентністю» і «ретроспективною рефлексією», «перспективною рефлексією» та «мотивацією до успіху». Тому, за нашою позицією, варто зосередити увагу на розвитку рефлексивного мислення досліджуваних, а також спрямовувати їхні зусилля на самостійне здобуття необхідних знань, вмінь та навичок, які сприятимуть розвитку їхньої емоційної компетентності. За результатами констатувального експерименту розроблено та обґрунтовано психолого-педагогічну модель формування емоційної компетентності майбутнього психологa, на основі якої було побудовано логіку формувального експерименту. Розроблено та обґрунтувано авторську програму формування емоційної компетентності майбутнього психологa.
