Дисертаційна робота присвячена проблемі формування професійної майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти. У дослідженні обґрунтовано теоретичні та методичні засади формування зазначеної характеристики у майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти.
У контексті завдань дослідження схарактеризовано понятійно-термінологічне поле досліджуваної проблеми; обґрунтовано методологічні підходи (системний, аксіологічний, особистісно-діяльнісний, компетентнісний) та принципи (системності, професійної спрямованості, зв’язку теорії з практикою, міждисциплінарної інтеграції, варіативності) формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти.
Структуру професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти зображено як взаємозв’язок декількох компонентів: мотиваційного, когнітивного, діяльнісного, рефлексивного.
Як діагностувальне підґрунтя визначено критерії формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту: мотиваційно-ціннісний, знаннєвий, операційно-діяльнісний, особистісно-рефлексивний; показники їх вияву.
Диференційовано рівні сформованості професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти (високий, достатній, низький), на підставі яких описано реальний стан зазначеної проблеми на констатувальному етапі педагогічного експерименту.
Представлено авторське тлумачення поняття «професійна мобільність майбутнього тренера-викладача з виду спорту» як інтегративного утворення, що охоплює здатність організовувати якісне виконання професійних завдань на основі сформованих ключових компетенцій, оперативно опановувати інноваційними технологіями у фізичній культурі і спорті та впроваджувати їх у навчальну і професійну діяльність, готовність до змін, яка уможливлює особистісне й професійне зростання.
Визначено й обґрунтовано педагогічні умови формування професійної майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти: розвиток позитивної мотивації здобувачів вищої освіти до оволодіння ними професійною мобільністю; оновлення змісту професійно-зорієнтованих дисциплін у контексті професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту; використання сучасних освітніх технологій у процесі формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти.
З огляду на диференційовані педагогічні умови розроблено модель формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти, що містить такі конструкти: методологічно-цільовий, змістово-процесуальний і діагностично-результативний.
Методологічно-цільовий конструкт моделі охоплює соціальне замовлення, мету, зовнішні та внутрішні чинники, наукові підходи і принципи формування професійної мобільності майбутнього фахівця, а також завдання формування професійної мобільності майбутнього тренера-викладача з виду спорту у закладах вищої освіти.
У змістово-процесуальному конструкті представлено зміст, компоненти, педагогічні умови, форми і методи навчання, що використовуються в процесі професійної підготовки та сприяють формуванню професійної мобільності тренера-викладача з виду спорту у закладах вищої освіти.
Діагностично-результативний конструкт моделі відображає критерії (мотиваційно-ціннісний, знаннєвий, операційно-діяльнісний, особистісно-рефлексивний), рівні (високий, достатній, низький) сформованості професійної мобільності та очікуваний результат.
Визначено етапи формування професійної мобільності тренера-викладача з виду спорту у закладах вищої освіти (первинний, мотиваційний і професійно-практичний).
Проведення педагогічного експерименту здійснювалося послідовно у три етапи: констатувальний, формувальний і контролюючий.
