У роботі розкрито історичні передумови становлення та розвитку концепції контролінгу, здійснено порівняння та виокремлено особливості його американської та німецької моделей, проведено класифікацію та досліджено еволюцію концепцій, виокремлено морфологічну, функціональну, цільову (результативну) та організаційну складові контролінгу.
Наголошується, що контролінг в управлінні фінансами зосереджено на регулюванні витрат у сфері виробництва та реалізації продукції, встановленні вартісних критеріїв ключових показників результативності їхнього здійснення, оцінюванні доцільності і коригуванні розміру та рівня ефективності з метою гарантованого забезпечення реалізації головної мети діяльності (місії підприємства) у стратегічній перспективі.
Висунуто і доведено гіпотезу про те, що комплексне обґрунтування напрямів удосконалення контролінгу в управлінні фінансами сільськогосподарських підприємств грунтується на економічному оцінюванні їхнього поточного стану і вимагає розробки відповідної методології з врахування сукупності умов ринкового господарювання. У процесі виконання досліджень проведено аналіз методичних підходів до оцінювання зовнішнього середовища формування фінансових результатів діяльності та особливостей регулювання потоків грошових коштів сільськогосподарських підприємств на мезоекономічному рівні національної економіки. Акцентовано увагу на тому, що аналіз економічних рахунків утворення доходу економічних рахунків сільського господарства України в фактичних цінах демонструє динаміку та ланцюгові залежності обсягів валової доданої вартості, чистої доданої вартості, факторних доходів, чистого поточного прибутку/змішаного доходу, а з цим – сукупності джерел формування фінансових ресурсів діяльності сільськогосподарських підприємств від параметрів галузевого випуску продукції, проміжного споживання, споживання основного капіталу, податків та субсидій на виробництво, рівня оплати праці найманих працівників.
Стверджується, що процесно орієнтоване управління повними перемінними витратами операційної діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції як динамічний елемент менеджменту витрат на виробництво продукції усуває недоліки традиційних методів періодичного калькулювання постійних та змінних витрат виробництва при підведенні підсумків діяльності після завершення звітного періоду. Очікуваними результатами проведення вартісного аналізу функцій управління є підвищення рівня продуктивності діяльності, передбачуване та прогнозоване зниження рівня собівартості, трудомісткості та витрат часу на реалізацію бізнес-процесів. Адаптування інструментів операційного менеджменту витрат центрів відповідальності до системи контролінгу в управлінні фінансами сільськогосподарського підприємства запропоновано здійснювати у процесі імплементації до переліку прийомів регуляторного впливу інструментів заощадливого виробництва.
Стверджується, що очікуваними наслідками удосконалення чинних підходів до оцінювання факторів безпосереднього впливу зовнішнього середовища на формування фінансових результатів діяльності, встановлення усереднених параметрів впливу особливостей регулювання потоків грошових коштів на фінансовий стан засобами стратегічного аналізу повинно стати підвищення рівня поінформованості суб’єктів господарювання щодо потенціалу формування фінансових ресурсів, рівня ефективності інвестицій, фінансової безпеки, якості управління фінансовою діяльністю сільськогосподарських підприємств.
Сформульовані у роботі інноваційні пропозиції щодо імплементації операційно орієнтованого бюджетного управління діяльністю з вирощування продукції тваринництва до системи контролінгу в управлінні фінансами ґрунтується на всебічному врахуванні особливостей планомірного отримання кінцевої продукції спеціалізованим сільськогосподарським підприємством на основі контрольованого, ритмічного у часі, прогнозованого, послідовно-безперервного циклічного відтворення ланцюгового єдиного виробничого та технологічного процесів. Запропонована послідовність складання системи бюджетів заощадливого виробництва у складі контролінгу в управлінні фінансами дозволяє формалізувати процеси аналізу ланцюжка видів діяльності, що створюють цінність, як запоруки отримання виробничим підприємством конкурентних переваг у обраному сегменті діяльності.
Сформульовані у роботі пропозиції щодо регулювання сезонних коливань чистого грошового потоку від основної діяльності забезпечують скорочення операційного грошового циклу, зменшення потреби у коштах для його обслуговування і мінімізації ризиків інфляційних втрат.
