Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних проблем функціонування механізму запобігання злочинам проти власності, що вчиняються неповнолітніми, на підставі наукових праць учених різних галузей права та інших суміжних наук, нормативно-правового підґрунтя запобігання злочинам проти власності, що вчиняються неповнолітніми, судової практики та офіційної зведеної статистики щодо кількості вчинених кримінальних правопорушень на території України. У роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні сутності та особливостей функціонування механізму запобігання злочинам проти власності, що вчиняються неповнолітніми, а також опрацюванні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення відповідного законодавства.
Комплексно досліджено систему запобігання та протидії кримінальним правопорушенням проти власності, що вчиняються неповнолітніми, з урахуванням наукових підходів і практичних матеріалів, що відображають фактичний рівень злочинності.
На підставі проаналізованих наукової та навчальної літератури, а також статистичної інформації з офіційних джерел, аргументовано, що злочинністю є деструктивна (для конкретного суспільства) діяльність окремих осіб чи їх груп на певній конкретній території, що чітко визначена законодавцем як така, за яку передбачається покарання.
Розкрито соціально-правову природу злочинів проти власності, що вчиняються неповнолітніми, досліджено структуру злочинності та окреслено її сутність, наведено кримінально-правові ознаки та класифікацію злочинів проти власності, що вчиняються неповнолітніми.
Окреслено тенденції злочинності неповнолітніх у сфері власності віднесено наступні: 1) збільшення злочинів, що вчиняються за допомогою комп’ютерних пристроїв (так звана «кіберзлочинність проти власності», що утворилась через глобалізацію (тобто розширення меж транснаціональної злочинності в результаті глобалізаційних процесів); 2) значне розширення частки злочинів, що вчиняються неповнолітніми особами (так зване «омолодження злочинності»).
Узагальнено наукові ідеї і підходи до вдосконалення загальносоціальних та кримінально-правових заходів щодо протидії злочинам проти власності, що вчиняються неповнолітніми, та ефективного кримінального провадження щодо неповнолітніх, які вчинили злочини проти власності.
Констатовано, що злочинність неповнолітніх має певні особливості, а заходи запобігання їй певною мірою можуть відрізнятися від загальних. Наголошено, що висока суспільна небезпечність цього виду злочинності полягає в довготривалості нанесення шкоди всьому суспільству, оскільки, вчиняючи той чи інший злочин, неповнолітня особа не лише завдає шкоди безпосередньо особі, а й залишає державу і суспільство без потенційно корисного соціального елемента, який здатний дати поштовх до розвитку та прогресувати самостійно.
Вказано на необхідність модернізації судової ланки в контексті реалізації механізму ювенальної юстиції, оскільки з огляду на кількість справ, які розглядаються місцевими судами, питання індивідуального підходу до кожного неповнолітнього, якому потрібні допомога, не постає взагалі.
Ключові слова: злочини проти власності, злочинність неповнолітніх, неповнолітня особа, злочинець, запобігання, ювенальна юстиція, кримінологічна характеристика.
