Робота присвячена дослідженню і вирішенню правових проблем, пов’язаних із можливістю притягнення правопорушника до цивільної відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції. Сформульована низка концептуальних положень та засад в розрізі вирішення зазначеної проблематики, а також напрацьовані пропозиції, спрямовані на підвищення рівня забезпечення права потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок дефекту в продукції.
В першому розділі дисертації проаналізовано та розкрито процес зародження та становлення інституту відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, в світі та на теренах України, його розвиток в сучасний період.
Визначено, що відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, за своєю сутністю є специфічним видом деліктної цивільно-правової відповідальності незалежно від вини, яка полягає у обов’язку виробника (в окремих випадках постачальника чи продавця) продукції відшкодувати шкоду, завдану фізичним та/або юридичним особам, яка заподіяна через дефект в продукції. Виділено такі риси відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції: усіченість складу правопорушення (необов’язковість такої умови настання відповідальності як вина виробника); можливість несення відповідальності не тільки виробником, а й продавцем чи імпортером продукції; додатковий, ініціативний, майновий, компенсаційний та недоговірний характер відповідальності тощо.
Здійснено розмежування між цивільною деліктною відповідальністю за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, та договірною відповідальністю за якість продукції. Обґрунтовано, що різниця між зазначеними видами відповідальності полягає в такому: 1) умовами для настання деліктної відповідальності є факт завдання шкоди, наявності дефекту в продукції, та причинного зв’язку між дефектом та завданням шкоди, в той час як умовою настання договірної відповідальності є невідповідність якості продукції вимогам, визначеним умовами договору та/або нормам чинного законодавства; 2) деліктна відповідальність є відповідальністю, що ґрунтується на нормах законодавства, а договірна переважно на положеннях договору; 3) суб’єктами договірної відповідальності за якість продукції є продавець та покупець продукції, а суб’єктами деліктної відповідальності є виробник продукції (в окремих випадках, передбачених законодавством, продавець та імпортер продукції) та особа, якій було завдано шкоди внаслідок дефекту в продукції; 4) деліктна відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, полягає у необхідності відшкодувати завдану шкоду, в той час як договірна відповідальність, може полягати пропорційному зменшенні ціни товару, безоплатному усуненні недоліків товару, відшкодуванні витрат на усунення недоліків товару, поверненні покупцю сплаченої за товар грошової суми, заміні товару на такий же товар або на аналогічний товар тощо.
Визначено, що відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції як інститут права являє собою групу внутрішньо узгоджених між собою правових норм, які властивим їм методом врегульовують правові відносини щодо притягнення осіб до відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції. Виділено такі риси інституту відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, як: нормативна самостійність, стійкість і автономність функціонування інституту, наявність елементів імперативного методу правового регулювання, наявність власного понятійного та категоріального апарату інституту тощо.
