Дисертація присвячена формуванню теоретико-методичних положень і прикладних засад процесно - орієнтованого девелопменту будівельних підприємств, спрямованих на удосконалення процедурного та інструментального підґрунтя прийняття економіко-управлінських рішень в умовах динамічного бізнес-середовища реалізації інвестиційно-будівельних проектів. Впровадження процесного підходу дозволяє системно поєднати між собою функціональні напрямки діяльності, побудувати прозорі та зрозумілі для працівників підприємства схеми реалізації управлінських завдань, оцінити та оптимізувати ресурси. Здатність менеджменту формувати та використовувати систему показників та критеріїв оцінки ефективності реалізації управлінських рішень у кожному здійснюваному процесі, на кожній стадії виробничого чи управлінського ланцюжка дає змогу оперативно виявляти небажані відхилення від заданих стандартів діяльності та усувати їх, ліквідовуючи слабкі ланки бізнес-процесів, які знижують загальну ефективність господарської діяльності. Інтерактивність, орієнтованість на взаємодію та коопераційну соорганізацію функцій учасників економіко-виробничої системи підприємства обумовили висвітлення в дисертації поведінкової складової підтримки процесної стійкості організаційного розвитку, віддзеркаленням якої постало врахування узгодженості економічних інтересів суб’єктів організаційного розвитку та створення багатофакторних моделей оптимізації складових таких інтересів з огляду на критерії організаційно-комунікаційної стійкості. Отримані залежності дозволили ідентифікувати рівні локальної, тактичної та глобальної стійкості бізнес-процесів будівельних підприємств та виявити потребу постійного провадження процесних трансформацій під час розвитку та розширення діяльності, а також дозволили верифікувати гіпотезу щодо доречності формування моделі процесно-орієнтованого девелопменту будівельних підприємств на основі поєднання процесної архітектури економіко-виробничої системи будівельного підприємства зі стадіями життєвого циклу інвестиційно-будівельного проекту. При впровадженні зазначеної моделі характерними є здійснення процесних трансформацій структури підприємства на основі суб'єктного та об’єктного підходу. Суб'єктний підхід виходить із визнання принципової можливості та певної доцільності максимального включення до процесу обґрунтування організаційних змін широкого кола внутрішніх перетворень (виробничо-технологічних, економічних, соціокультурних та ін.), тобто такого роду трансформації вважаються відображенням (рефлексивною реакцією) підприємства на об’єктивно існуючі виклики, джерелом виникнення яких стають зміни у зовнішньому середовищі. З позиції ж об’єктного підходу, причини та передумови здійснення організаційних змін не мають чітко і однозначно визначених критеріїв доцільності або ефективності, оскільки повинні розглядатися тільки в контексті рамок, що встановлюються сформованою в ході стратегічного планового процесу системою цілей і обмежень, а також відповідних до них завдань. Розроблені моделі процесно-орієнтованого девелопменту дозволяють: вирішувати завдання вибору оптимальної мережевої організаційної структури за критерієм максимальної ефективності використання процесних зв’язків між учасниками проєкту; здійснювати оцінку ефекту від спільного запровадження інформаційного моделювання в будівництві й інтегрованої реалізації будівельного проєкту; проводити комплексне дослідження та оптимізацію інформаційної та комунікаційної мережі учасників реалізації будівельного проекту, що передбачає створення на підприємстві стратегічної системи раннього виявлення слабких ринкових сигналів та оперативної системи раннього попередження про відхилення від запланованих показників, та підвищує адаптогенність підприємства; а також технологію обґрунтування вибору бізнес-моделі процесно-орієнтованого девелопменту будівельного підприємства, яка передбачає під час реалізації основних етапів (від генерування сценаріїв розвитку процесів до їх економічного оцінювання) використання у поєднанні методів MRP (Планування ресурсів виробництва). TQM (Загальне управління якістю), BPR (Реінжиніринг бізнес-процесів), КМ (Управління знаннями). Інтеграції знань учасників реалізації проєкту здатна забезпечити краще розуміння процесів, мінімізувати негативний вплив недоліків, що виникають через фрагментацію етапів будівництва, знизити ймовірність внесення змін у складові «залізного трикутника проєкту» (обсяг робіт (scope)+час (time)+ресурси (resources) = якість (quality)) і в подальшому дозволить підвищити ефективність будівельних проєктів.
