У дисертації представлено наукове обґрунтування проблеми формування прогностичних умінь у майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі фортепіанної підготовки, що виявляється в розробці та експериментальній перевірці його забезпечення. Розглянуто теоретичні питання та практичні механізми реалізації прогностичних умінь у сфері музичної, зокрема, виконавсько-інструментальної діяльності, до того ж особливості їх застосування з метою прийняття ефективного управлінського рішення в освітній, музично-педагогічній, економічній та соціальній сферах діяльності людини. Виявлено спільні та відмінні риси різних типів прогнозів, зокрема прогнозів гуманітарної та економічної діяльнісних сфер. Проведено ретроспективний аналіз вихідних понять прогностики, проаналізовано синонімічній ряд поняття «прогноз» у науковому та художньому дискурсі; схарактеризовано різні його види (пошукове і нормативне); виокремлено класифікації та основні прогностичні категорії (статистика і динаміка); уточнено механізми процесу прогнозування та основні його функції (ретроспекція, діагноз, проспекція) в контексті художньо-освітньої діяльності.Узагальнення педагогічного досвіду та наукової літератури методичного характеру дозволило обрати педагогічні умови формування прогностичних умінь майбутніх учителів музичного мистецтва у процесі фортепіанної підготовки. До першої умови віднесено: організація художньо-пізнавальної діяльності здобувачів на основі виокремлення імовірнісно-прогностичних завдань інформаційно-пізнавального та інструментально-виконавського характеру. Ці завдання скеровані мотивувати майбутніх учителів музичного мистецтва щодо активації звуко-слухового передчуття під час інтерпретації музичних творів, а також виконання прогностичних операцій з метою випереджання результатів художньо-презентаційної взаємодії. До другої умови віднесено: залучення студентів до творчого дослідницького процесу, спрямованого на розвиток загальних та спеціальних прогностичних умінь. Третя умова полягає в орієнтації студентів на динаміку перебігу поточних досягнень, стосовно траєкторії розвитку суб’єкта або явища музично-педагогічного процесу відповідно до прогнозованого результату, який у низці випадків передбачає оволодіння студентами варіативним рядом корекційних сценаріїв. Упровадження першої педагогічної умови на ретроспективному (першому) етапі передбачало реалізацію методів: антиципаційно-інтерпретаційної орієнтації, виділення імовірнісних художньо-прогностичних завдань, прогностичних дій, уявного музичного моделювання. Реалізація другої умови, що впроваджувалася на діагностично-моделюючому (другому) етапі експериментальної роботи забезпечувалася впровадженням в освітній процес низки педагогічних методів: формалізації, екстраполяції, апперцепції, творчого музикування, сценарного методу, методу «древа прогнозу» та ідеалізації. На верифікаційному (третьому) етапі впроваджувалася третя умова, механізмами реалізації якої було введення до експериментальної роботи таких методів: проміжної порівняльної діагностики, інверсії, додаткового моделювання.
