У дисертації теоретично обґрунтовано та визначено науково-теоретичні основи формування вокально-технічних умінь майбутнього вчителя музики у процесі фахового навчання, конкретизовано сутність та змістове наповнення комплексу вокально-технічних умінь, висвітлено результати дослідно-експериментальної роботи, які дозволяють констатувати про ефективність методичної стратегії, розробленої та застосованої для розв’язання цієї актуальної проблеми фахового навчання студентів музично-педагогічних ЗВО. Реалізація шляхів вирішення означеної проблеми актуалізована на основі розроблення, апробації та упровадження поетапної методики формування вокально-технічних умінь майбутнього вчителя музики як дієвого засобу підвищення рівня вокально-технічної підготовленості студентів до провадження фахової діяльності. Розкрито зміст та визначено педагогічний потенціал фахового навчання студентів музично-педагогічних ЗВО щодо формування в них вокально-технічних умінь.
Встановлено, що, незважаючи на певну науково-теоретичну й методичну розробленість цієї проблематики, стрімка динаміка інноваційних змін у царині педагогіки мистецтва разом із підсиленням масового інтересу молоді до оволодіння уміннями співу, вимагають науково-теоретичного переосмислення і методичного оновлення педагогічного інструментарію у галузі формування вокально-технічних умінь майбутнього вчителя музики, що зумовило вибір теми дисертаційної роботи «Методика формування вокально-технічних умінь майбутнього вчителя музики у процесі фахового навчання» як вельми актуальної, а також теоретично й практично значущої.
Мета дослідження визначена як теоретичне обґрунтування, розроблення та експериментальна перевірка методики формування вокально-технічних умінь майбутнього вчителя музики у процесі фахового навчання.
Перебіг аналізу науково-теоретичних основ формування вокально-технічних умінь у процесі фахового навчання дозволив засвідчити величезне значення сформованості в студентів означених умінь в контексті багатоаспектності їх залучення у процесі фахової діяльності, а також окреслити поняття «уміння» особистості і поняття «вокальна техніка», що осмислюється у двох основних її різновидах як механічна та інтерпретаційно-виражальна. Розгляд вокально-технічних умінь майбутнього вчителя музики, здійснений у фізіологічному (з позицій рухової діяльності м’язів голосового апарату) та психологічному (з позицій усвідомленості та рефлексивного осмислення їх формування за рахунок опори на знання у галузі вокальної педагогіки та виконавства) аспектах, дозволив стверджувати про доцільність комплексного фізіологічно-психологічного дослідження означених умінь у контексті їх об’єднання в єдиний інтегративний комплекс м’язових, емоційних, слухових, вібраційно-акустичних та інших відчуттів співака.
В результаті дослідження вокально-технічних умінь майбутнього вчителя музики в обох наведених вище аспектах було сформульовано авторське уточнення їх сутності в якості інтегрованих процесів аналітико-синтетичної інтелектуальної діяльності щодо здатності студента шляхом вокальної фонації творчо втілювати художньо-образний зміст вокального твору на основі анатомо-фізіологічних знань у царині побудови голосового апарату, фізико-акустичних знань щодо особливостей вокального звуковидобування, мистецтвознавчих знань щодо жанрово-стильових особливостей музичного мистецтва, знань у галузі вокальної педагогіки та виконавства, а також залучення власного музичного фізіологічно-акустичного та вокально-виконавського досвіду у контексті емоційно-ціннісного ставлення до вокального мистецтва.
