Комісаренко В. Д. Застосування практики ЄСПЛ при захисті особистих немайнових прав батьків та дітей

Дисертацію присвячено питанням застосування практики Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у процесі захисту особистих немайнових прав батьків та дітей, а також розробленню науково-теоретичних пропозицій та рекомендацій для вирішення проблемних питань у сфері регулювання відносин пов’язаних з захистом особистих немайнових прав батьків та дітей. З’ясовано, що важливим елементом сімейно-правового статусу фізичної особи є її особисті немайнові права. Багато вітчизняних та іноземних науковців досліджували проблематику особистих немайнових прав з позицій можливостей цивільно-правового та сімейно-правового регулювання їх здійснення, охорони та захисту. Важливим елементом системи особистих немайнових прав фізичних осіб є особисті немайнові прав батьків та дітей. Істотний вплив на систему регулювання та здійснення особистих немайнових прав має судова практика, у тому числі практика ЄСПЛ. Зроблено висновок про те, що особисті немайнові права батьків та дітей носять універсальний характер і з позиції публічно-правового регулювання відносяться до основних прав людини. В основу особистих немайнових прав батьків та дітей покладено одні і ті ж блага, спрямовані на забезпечення гідного існування людини, при цьому батьки та діти виступають як взаємодоповнюючі елементи цих суспільних відносин. Водночас, закріплення основних особистих немайнових прав на законодавчому рівні нажаль не гарантує можливості для повноцінного та беззаперечного їх функціонування. Для забезпечення здійснення таких прав особою держава як основний гарант повинна не тільки прописати перелік належних фізичній особі прав, у тому числі особистих немайнових, а й закріпити на вищому рівні їх належне, безперешкодне використання, передбачивши достатній та дієвий механізм їх захисту. Виявлено, що особисті немайнові права батьків та дітей необхідно розглядати як суб’єктивні права, що становлять певну органічну сукупність (групуються навколо певних благ) та підлягають комплексному здійсненню, належать одночасно кожному з членів сім’ї, тобто в ідеалі матері, батьку та дитини (дітям), а в процесі їх здійснення має місце множинність учасників відносин. Зазначене дозволило наголосити, що правовідносини батьків та дітей за суб’єктною ознакою значно відрізняються від подружнього правовідношення, водночас особисті немайнові права батьків та дітей органічно взаємопов’язані з особистим немайновим правом на сім’ю. Правовідносини батьків і дітей прямо не залежать від наявності чи відсутності у жінки та чоловіка статусу подружжя. Вирішальним для їх виникнення є абсолютно інший юридичний факт, яким є не реєстрація шлюбу, а народження дитини.