Науковим завданням дисертації є характеристика пісенного доробку І. Карабиця в контексті розвитку української вокальної естради. Продуктивним для характеристики пісенного жанру у творчості І. Карабиця став аналіз естрадних пісень композитора як з позицій академізації музичної естради, так і з позицій характеристики творчої індивідуальності митця, який мав амбівертну натуру (за Л. Кияновською). Як одна з особистісних детермінант творчої індивідуальності І. Карабиця, амбіверність характеризує і його естрадно-пісенну творчість. Ми визначаємо амбівертність як особливу якість естрадних пісень композитора, що передбачає їх одночасну спрямованість і на широку аудиторію («масова музика»), і на професіоналів-знавців («елітарна музика»). Амбівертність, закладена у пісенних творах на інтонаційно-стильовому та музично-драматургічному рівнях, унаочнюється в музично-виконавській практиці – пісні І. Карабиця однаково органічно звучать на академічній сцені і на естраді.
Шлягер стає одним з базових понять при дослідженні естрадної пісенної творчості І. Карабиця. Відмітимо, що не усі твори композитора можна визначити як шлягери, однак найбільш знані пісні митця, такі як «Батьківський поріг», «Дніпра жива вода» («Днепровская вода»), «Мадонна Україна», «Мій Києве», «Моя земля – моя любов», «Пісня на добро» та ін. були у свій час надзвичайно популярними, що засвідчили їх численні друки у пісенниках та музичних додатках газет і журналів 1970–1980-х років. Також ці твори й досі є в репертуарі українських естрадних виконавців.
В контексті нашого дослідження продуктивним є введення поняття «академізована естрада», яке відповідає соціокультурним умовам, в яких створювалися естрадні пісні І. Карабиця. Пісенна творчість І. Карабиця, яка охоплює 1970–1980-ті роки, цілком відповідає засадам академізованої естради, культивованої в СРСР. Враховуючи те, що композитор не належав до класичних авангардистів, для нього академізована естрадна музика стала однією з форм постмодерного мистецького синтезу. В естрадно-пісенній творчості І. Карабиця виявлено такі риси, що споріднюють її з академічним мистецтвом: 1) орієнтація в естрадних піснях на академічний тип вокалу; 2) тяжіння в пісенних творах до наскрізної драматургії при збереженні базисної куплетної (з приспівом) форми; 3) деталізований фортепіанний супровід з елементами поліфонічної фактури, що наближає естрадні пісні до класичних солоспівів, або вишукана інструментовка в їх оркестрових версіях. В естрадних пісенних творах І. Карабиця риси академізму є яскраво вираженими, а естрадна складова реалізується передусім через звернення до інтонаційного фонду тогочасної популярної музики.
Аналіз естрадного пісенного доробку І. Карабиця показав, що взаємодія естрадної та академічної складових відбувається як на інтонаційно-стильовому, так і музично-драматургічному рівнях. Амбівертність в пісенних творах, визначена композитором як естрадних, представлена різною мірою. «Чиста» амбівертність передбачає пропорційне співвідношення у пісні академічних та естрадних рис. До таких творів ми відносимо пісні «Де вітер землю голубить», «Днепровская вода», «За рікою тільки вишні», «Мати наша – сивая горлиця», «Моя земля – моя любов», «Я серцем з Києвом». Амбівертність як особлива якість пісенних творів відкриває можливість їх успішного виконання як на академічній, так і естрадній сцені. Якщо амбівертні риси пісенного твору представлені не повною мірою, то в культурно-мистецькому просторі він функціонує як академічний («Яблука доспіли») або естрадний («Пісня на добро»).
Аналіз академічних та естрадних інтерпретацій естрадних пісень І. Карабиця різних років показав, що у виконавській практиці можливі видозміни авторського тексту. Трансформації можуть зазнати мелодична, ритмічна, темпова, драматургічна складові пісенного твору, а також його вокальний та загальний саунд. Зміни в музичному тексті пісні пов’язані зі специфікою естрадного виконавства, де на першому плані знаходиться не композитор, а артист-інтерпретатор.
Серед перспектив дослідження – розробка теоретичних засад взаємодії академічної та естрадної музики, виявлення амбівертних рис української академізованої естради 1950–1980-х років, характеристика творчості українських академічних композиторів, що працювали в жанрі естрадної пісні, визначення стильових детермінант музики І. Карабиця, базуючись на його академічному та естрадному музичному доробку.
