Дисертація є першим в українській правовій науці дослідженням, в якому сформовано наукову концепцію забезпечення механізму захисту цивільних прав та інтересів фізичних осіб, порушених унаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності в Україні.
У результаті проведеного дослідження етапів творчості та етапів життєвого циклу об’єкта права інтелектуальної власності зроблено висновок, що права та інтереси фізичних осіб можуть бути порушені саме на етапі набуття прав на об’єкт права інтелектуальної власності, тобто з моменту, коли відбувається реєстрація прав на об’єкт права інтелектуальної власності, або у випадку, коли реєстрація не є обов’язковою, саме з моменту створення або оприлюднення твору, оскільки процес творчої діяльності не піддається правовому регулюванню (за виключенням деяких випадків, коли, наприклад, мова йде про фіксацію людини способами фото-, відео-, кіно- телезйомки – ст. 307, 308 ЦК України).
Враховуючи нематеріальну природу об’єктів права інтелектуальної власності, у випадку порушення прав та інтересів фізичної особи при використанні цих об’єктів до суду може бути заявлено комплекс позовних вимог:
- про припинення використання об’єкта права інтелектуальної власності, що порушує права та інтереси фізичної особи, самим творцем або особою, якій належать майнові права інтелектуальної власності;
- про припинення перебування у цивільному обороті конкретних примірників, у яких втілюється об’єкт права інтелектуальної власності (зокрема, їх вилучення та знищення);
- про заборону надання дозволів на використання об’єктів права інтелектуальної власності, тобто припинення дії укладених договорів про використання об’єкта права інтелектуальної власності;
- про заборону надання дозволу в майбутньому на використання об’єкта права інтелектуальної власності, заборону його використання самим автором або правоволодільцем;
- про заборону вчинення у майбутньому певною особою дій, що порушують право інтелектуальної власності.
Обґрунтовано позицію, відповідно до якої розмежування понять «охорона» та «захист» прав та інтересів інтелектуальної власності слід проводити на тій підставі, що охорона надається об’єктам права інтелектуальної власності, а захист – правам та інтересам, порушеним унаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності.
Сформульовані визначення понять цивільно-правового захисту прав та інтересів інтелектуальної власності та цивільно-правового механізму захисту прав та інтересів фізичних осіб, порушених унаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності. Цивільно-правовий захист прав та інтересів інтелектуальної власності являє собою передбачену законом міру можливої поведінки особи з метою припинення порушення її особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності та інтересів, а також відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного права чи інтересу, що може здійснюватися як самостійно суб’єктом права чи інтересу, так і шляхом звернення до відповідних компетентних органів. Цивільно-правовий механізм захисту прав та інтересів фізичних осіб, порушених унаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності, є сукупністю цивільно-правових способів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають унаслідок порушення прав та інтересів фізичних осіб на об’єкти права інтелектуальної власності, з метою їх захисту.
Визначено, що цивільно-правові способи захисту прав інтелектуальної власності мають комплексний процесуальний та матеріально-правовий характер, за допомогою них здійснюється визнання та поновлення порушеного права інтелектуальної власності шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відшкодування збитків (матеріальної шкоди), стягнення доходу, виплати компенсації.
У дослідженні визначено, що, враховуючи рівень розвитку цифрового суспільства, на сьогодні наявні передумови для перегляду питання щодо розширення кола суб’єктів відносин права інтелектуальної власності. У результаті дослідження питання участі штучного інтелекту у відносинах інтелектуальної власності зроблені відповідні висновки щодо можливості у майбутньому визнання його суб’єктом права інтелектуальної власності. Машини, які здатні розвивати та вдосконалювати свої здібності шляхом навчання (процес, в якому штучний інтелект може розпізнавати та розуміти інформацію та дані під наглядом або без нагляду людини), можуть одержати право на патент, оскільки основною метою законодавства про інтелектуальну власність є охорона та захист нових творів, що приносять користь громадськості, а також суспільним інтересам.
