Дисертаційну роботу присвячено дослідженню фармакокінетичних та фармакодинамічних властивостей антибіотиків – доксицикліну гіклату, що є діючою речовиною препарату польодоксин, та тилмікозину фосфату, що є діючою речовиною препарату тилмокс 25 %, в організмі здорових та хворих на орнітобактеріоз курчат-бройлерів кросу КОББ-500. Встановлено, що доксицикліну гіклат, за його застосування здоровим курчатам-бройлерам у складі препарату польодоксин у відповідності до схеми, яка прийнята у виробничих умовах (випоювання із питною водою у дозі 0,1 мл на 1 л питної води протягом 4 діб), швидко всмоктувався з травного каналу птиці у кров та надходив у внутрішні органи. Максимальний вміст доксицикліну гіклату на першу добу застосування польодоксину було встановлено через 2–4 год, який становив: у печінці – 9,07 ± 0,07 мкг/г; легенях – 8,39 ± 0,20; серці – 4,24 ± 0,09; грудних м’язах – 4,28 ± 0,23 мкг/г. Лише у нирках максимальний його вміст був через 12 год і становив 7,63 ± 0,38 мкг/г. Застосування птиці 2 та 3 дослідних груп польодоксину та тилмоксу 25 % забезпечувало терапевтичний ефект та сприяло зростанню вмісту протеїну загального у сироватці крові на 24 та 33 % (р≤ 0,05) відповідно, альбумінів – на 56 % у сироватці крові курчат обох дослідних груп, вміст глобулінів був у межах 10,72–11,98 г/л, тоді як у контролі 11,32–15,21 г/л, а кальцію загального – вірогідно вищим (р≤ 0,05), ніж у сироватці крові птиці контрольної групи. Терапевтичну ефективність обох досліджуваних антибіотиків було підтверджено гістологічними дослідженнями органів курчат-бройлерів дослідних груп. Зокрема, застосування птиці другої дослідної групи польодоксину впродовж 4 діб забезпечувало лише часткове відновлення мікроскопічної структури досліджуваних органів, тоді як за застосування тилмоксу 25 % курчатам-бройлерам третьої дослідної групи у легенях виявляли лише гіперемію, у трахеї – змін не виявляли; у селезінці спостерігали гіперплазію лімфоїдних вузликів (ознака нормалізації мікроскопічної будови), у нирках – зернисту дистрофію епітелію лише у поодиноких звивистих канальцях, у печінці – помірний набряк та гіперемію капілярів, що засвідчує активний процес одужання.
