Наукова новизна дослідження полягає у виявленні етапів розвитку музейної експозиції в умовах культурних, історичних, політичних, цивілізаційних трансформацій та соціокультурних змін; аналізі еволюції експозиційного середовища музею від найдавніших часів до сьогодення; з’ясуванні місця музейної експозиції в системі культурного та музейного простору; висвітленні розвитку принципів та методів побудови музейної експозиції; узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду організації експозиційного середовища в умовах цифровізації.
Розглянуто актуальні наукові підходи до дослідження музейної експозиції, серед яких філософський, комунікаційний, технологічний культурологічний, науково-художній. Виявлено відсутність єдиного визначення поняття музейної експозиції в академічному середовищі, що пояснюється синкретичною та поліструктурною природою музейної експозиції. Дослідження музейної експозицій із використанням комплексного та історико-логічного підходу до її осмислення відсутні, що актуалізує тему дисертаційної роботи.
Встановлено, що музейна експозиція пройшла тривалий шлях розвитку. Починаючи з храмових зібрань давньої Греції, пишних колекцій римських патриціїв, вона набула форми галереї, кабінету, антикваріуму чи студіоло та ознак концептуально обґрунтованого публічного предметно-експозиційного простору в ренесансній культурі, науково-освітнього середовища в епоху Просвітництва та національно осмисленого явища в культурі доби Романтизму, яке з розвитком цифрових технологій та ресурсів активно перетворюється у віртуальне середовище.
Виявлено етапи становлення та розвитку музейної експозиції та розкрито їх специфіку:
- класичний ( ХV – ХVIIІ ст.) – характеризується становленням музейної експозиції як окремого явища, що еволюціонувало від протоекспозиційних форм – галерея, кабінет, антикварій, студіоло, натуралії, пінакотеки, гардеробні до предметно-експозиційного середовища, що організоване відповідно до концепції експозиції та внутрішнього просторового оздоблення – архітектури, розписів приміщення, в якій організовується експозиція;
- модерний (ХІХ – ХХ ст.) – музейна експозиція виступає як науково-освітнє середовище і характеризується утвердженням нових наукових методів і принципів організації – систематичного, тематичного історико-художнього, колекційного, ансамблевого, а також появою художніх методів її організації – ілюстративно-тематичного, музейно-образного, образно-сюжетного методу, методу інсталяції та білого клубу.
- постмодерний (кінець ХХ – перша чверть ХХІ ст.) – визначається активним впровадженням до експозиційної практики цифрових технологій та ресурсів, які перетворюються музейну експозицію на явище віртуальне та прискорюють динаміку її розвитку.
З’ясовано місце музейної експозиції в системі культурного та музейного простору. Окреслено межі конгруентності культурного та музейного просторів, що дало змогу з’ясувати дефініції термінів дослідження «культурний простір», «музейний простір», «музейне середовище», «музейна експозиція», «музейна виставка» (тимчасова експозиція). «Культурний простір» у цій роботі виступає середовищем формування ціннісних орієнтацій людства – матеріальних цінностей культури та духовних. Музейний простір розглядається нами як явище культури, що входить до структури культурного простору і формується шляхом індивідуального осмислення. Системна цілісність або простір, який транслює ідеї, погляди, традиції, вірування окремого народу чи етносу специфічними музейними засобами.
Уточнено поняття музейної експозиції, яка розглядається нами як штучно створена предметно-просторова систему, що відзначається поліструктурністю елементів та об’єднує в собі архітектуру, музейні предмети, колекції, науково-допоміжні матеріали, тексти, цифрові ресурси, що організовані відповідно до ідеї чи концепції просторової організації експозиційного середовища. Музейна виставка (тимчасова експозиція) виступає як процес розміщення предметів показу у середовищі музею на нетривалий час та в обмеженому просторі, відповідно до певного ідейного задуму. Музейна експозиція, на відміну від виставки є більш статичною, її природа зумовлена зміною соціокультурного та історичного середовища.
У контексті аналізу поліструктурної природи музейної експозиції, виокремлено чотири основних аспекти розвитку музейної експозиції як предметно-просторої системи та її структури експансія, інтенсифікація, реорганізація та віртуалізація (створення віртуальних екскурсій, використання інтернет-порталів, які дозволяють оглянути експонати широкому колу відвідувачів).
