Антонюк Я. О. Алельний поліморфізм гена мозкового натрійуретичного пептиду та рівень його плазмової концентрації у чоловіків з гіпертонічною хворобою та хронічною серцевою недостатністю за коморбідного цукрового діабету 2 типу: діагностичне значення

За результатами проведеного дисертаційного дослідження 211 чоловіків, мешканців Поділля: 70 хворих на ГХ ІІ у поєднанні з ЦД 2 середнього ступеня важкості, 62 хворих на ГХ ІІ та 79 умовно здорових осіб без ознак серцево-судинних та ендокринних захворювань уточнені наукові дані щодо частоти розподілу генотипів гена МНУП (rs 98389). Засвідчено, що при поєднаному перебігу ГХ та ЦД 2 носійство алелі Т асоціюється з вищим рівнем постпрандіальної глюкози крові, а також із більш вагомими змінами гемодинамічних показників, а саме: вищим рівнем пульсового АТ та більш значущими діастолічними порушеннями міокардіальної функції, порівняно з носіями алелі С. Таким чином, підтверджено наукові дані, що генотип ТТ є несприятливим поліморфним варіантом гена МНУП щодо розвитку негативних зсувів у стані внутрішньосерцевої гемодинаміки та обміні глюкози. Встановлено, що незалежно від носійства варіанту генотипу кодуючого гена за коморбідного перебігу ГХ та ЦД 2 рівні циркулюючого МНУП є достовірно вищими, ніж за ізольованого перебігу ГХ, а також у осіб без серцево-судинної і ендокринної патології. На основі отриманих результатів вперше розраховано скоригований межовий рівень МНУП, застосування якого може покращити його тестові характеристики як орієнтовного сурогатного маркера ранньої діагностики ХСН зі збереженою фракцією викиду у хворих з поєднанням ГХ та ЦД 2. Досліджено концентрацію циркулюючого МНУП залежно від носійства поліморфного варіанту кодуючого гена у чоловіків. За умов поєднаного перебігу ГХ ІІ та ЦД 2 у гомозигот ТТ плазмові концентрації пептиду нижчі, ніж у носіїв алелі С на рівні статистичної тенденції, тоді як за ізольованого перебігу ГХ ця різниця є достовірною. Визначено фенотипові риси портрету пацієнта, що співвідносяться з високим ризиком розвитку ХСН зі збереженою фракцією викиду за умов коморбідності ГХ ІІ та ЦД 2, а саме: підвищений рівень МНУП та пульсового тиску, ознаки концентричної гіпертрофії та діастолічної дисфункції лівого шлуночка.