Ковтонюк В. Л. Стиль музичної творчості М. Плетньова

Починаючи з 1978 року, коли Михайло Плетньов виграв конкурс імені П. Чайковського, музична критика постійно стежить за творчістю митця. Виконавський стиль М. Плетньова зачаровує молодих музикантів, а його інтерпретаційні версії творів композиторів різних епох визнають еталонними, такими, що змінюють суспільне сприйняття давно знайомої музики. Творчість цього видатного музиканта з рамок «особистісного в мистецтві» вийшла на рівень узагальнення культурного досвіду епохи: в ній дивовижним чином сплелися кращі досягнення минулого і останні віяння сьогодення. Проте блискучий піанізм – це лише одна складова творчого самовираження митця, який активно займається диригентською та композиторською діяльністю що свідчить про універсалізм особистості М. Плетньова. Згадуючи піаністів минулих епох – Ф. Ліста, А. Рубінштейна, Г. фон Бюлова – знаходимо тонкі зв’язки, що й досі живлять романтичну сутність музичного мистецтва: вихід за рамки вузької спеціалізації (поєднання піаністичної, диригентської та композиторської діяльності), інтерес до жанру транскрипції, репертуарні вподобання, обрання певного артистичного амплуа. Разом з цим, творчість М. Плетньова є квінтесенцією новітніх тенденцій музичного мистецтва, з його підкресленою простотою висловлення, емоційною «відстороненістю» від слухача, прагненням максимально точного відтворення авторського нотного тексту.