Дудар А. О. Особливості формування стійкості грампозитивної кокової мікрофлори до антибіотиків та антисептиків

Дисертація присвячена вирішенню науково-практичної задачі – підвищення ефективності профілактики та лікування госпітальних інфекцій шляхом локального моніторингу поширеності у лікувальних закладах грампозитивних коків, включених ВООЗ за ознаками антибіотикорезистентності у групу «пріоритетних патогенів», дослідження їх біологічних властивостей та закономірностей формування стійкості до протимікробних засобів. На основі мікробіологічного дослідження було вивчено та одержано нові дані щодо біологічних властивостей найпоширеніших умовно-патогенних кокових грампозитивних мікроорганізмів, зокрема ізолятів Staphylococcus spp. (n=230), Enterococcus spp. (n=87), виділених від пацієнтів з гнійно-запальними ураженнями м’яких тканин та з поверхонь предметів госпітального середовища відділень хірургічного профілю Вінницької області, що становили потенційну загрозу поширенню опортуністичних інфекційних ускладнень. Доведено наявність у госпітальному середовищі штамів грампозитивних коків з розширеною резистентністю (XDR). Вперше у дослідженні швидкості формування стійкості стафілококів до левофлоксацину, ванкоміцину, лінезоліду, декаметоксину, біглюконату хлоргексидину, доведено низьку адаптивну здатність метицилінрезистентних стафілококів до лінезоліду та поверхнево-активних антисептиків. Наведено дані порівняльного дослідження плівкоутворюючої активності метицилінрезистентних та метицилінчутливих стафілококів. Обґрунтовано перспективи застосування глікопептидного антибіотика ванкоміцину та синтетичного препарату нової хімічної групи оксазолідинонів – лінезоліду. Вперше досліджено швидкість формування стійкості до ванкоміцину і лінезоліду та інших протимікробних засобів у метицилінрезистентних S. aureus, у порівнянні з нерезистентними до метициліну варіантами в штучних умовах.