У дисертації досліджуються стильові особливості сакральної монодії в контексті комплексного аналізу формотворчих засад півчої середньовічної традиції. На матеріалі піснеспівів циклу Цвітної Тріоді українських нотолінійних Ірмологіонів кін. XVI – поч. XVIII ст. проаналізовано музично-поетичні структурні одиниці форми літургійного репертуару. У сакральній монодії визначено тяглість з античною поетичною традицією, що проявилося у застосуванні різних музично-риторичних моделей (фігури і тропи) у структурній організації піснеспівів. Основні принципи формотворення сакральної монодії побудовані музично-виразововими засобами: інтонаційно-мелодичні формули, мелозвороти та «кратим», розміщення, яких залежить від змісту твору. На прикладі пасхальної стихири «Воскресіння день» та тропаря «Христос Воскрес» за грецькими і українськими рукописами проведено аналітично-порівняльний аналіз, який показав: переклад з грецького оригіналу на церковнослов‘янську мову слово в слово, у піснеспівах присутня подібність інтонаційних мотивів, метро-ритмічної організації та музичної форми, проте розвиток мелодичного руху у творах виявляє певну самостійність окремих фрагментів, базовану на варіантному розвитку сталих мотивів. У дисертаційній роботі проаналізовано формотворчі особливості вибраного репертуару чотирьох найбільших празників циклу Цвітної Тріоді за нотолінійними Ірмологіонами ранньомодерної доби. Зокрема, розглянуто композиційно-виразову функціональність осмогласся двох стихир празника Цвітної Неділі «Днесь Благодат» та «Прежде шести дней» з Ірмологіону 70 - 80 рр. XVII ст. (ЛНБ НД 374). Дослідження засвідчило підпорядкованість мелодичної організації стихир системі осмогласся, а також поетичній структурі богословського змісту. Здійснено комплексний аналіз циклічних форм Пасхальної утрені: канону з Ірмологіона 70 - 80 рр. XVII ст. (ЛНБ, НД 374) та стихир з Любачівського ірмологіона 1674 р. (ЛІМ, Рук. 103). Аналіз пасхального канону зосереджено довкола драматургії циклу. Дослідження виявило, що цілісність драматургії циклу Пасхального канону визначає синтез трьох гимнографічних складових: музичної, поетичної та богословської. На прикладі п‘яти стихир Пасхи простежено тісну взаємодію музичної і поетичної складових. Виявлено особливості їх композиційної структури, побудованої на вертикальній симетрії в мелодиці 1-ї та 5-ї стихир, натомість, 2, 3 і 4 стихири виявляють горизонтальну, лінійну інверсію. У піснеспівах празника Вознесіння Господнього: стихири «Нідр Отческих», «Родился єси» та світильного з Любачівського Ірмологіону 6 1674 р. (ЛІМ, Рук. 103) простежено взаємодію віршованої організації вербального тексту з музичною структурою напіву. Мелодичні поспівки визначають смислові акценти богословського тексту. Аналогічна композиція простежується на прикладі стихир «Прийдіте людіє» та «Царю небесний» празника П‘ятидесятниці з Любачівського Ірмологіону 1674 р. (ЛІМ, Рук. 103). Зазначені висновки на прикладі докладного аналізу піснеспівів Цвітної Тріоді переконують у необхідності цілісного сприйняття структурних елементів сакральної монодії, що визначає формотворчу досконалість монодійного середньовічного стилю.
