Символіка різноманітних явищ і об’єктів у європейській і китайській
культурній традиції доволі суттєво відрізняється, відтак і їх трактування у
поетичних рефлексіях, покладених на музику, мають своєрідні смислові
тлумачення у порівнянні з європейською вокальною музикою. Оскільки
камерно-вокальна творчість китайських композиторів набуває все більшої
популярності не лише у мистецькому просторі держави, але й далеко за її
межами, в країнах з іншими культурними традиціями, видається доцільним
обгрунтувати засади інтерпретації деяких провідних тематичних сфер і образів
у солоспівах китайських авторів ХХ ст.
В дисертації з’ясовується специфіка поєднання традиційної національної
верстви музичної виразності і європейських мовно-стильових елементів у
пісенному доробку китайських композиторів. Аналітичні студії
концентруються в окремій тематичній сфері, позначеній яскравою
характеристичністю у східному філософсько-естетичному світогляді, типовій
для китайського світовідчуття – у образах природи, які в культурній традиції
Піднебесної отримали найширше символічне втілення. Цей вибір мотивовано
кількома чинниками. Перший – це центральне місце, яке обрані природні стихії,
явища і елементи живої природи займають у філософсько-естетичному
світогляді китайського народу: Філософське тлумачення природи китайськими
мислителями належить до найважливіших проблем, які вони заторкують у своїх
працях, алегорії природніх стихій і явищ становлять основу більшості ритуалів,
які своїм походженням сягають сивої давнини.
Оскільки їх розуміння надто суттєво відрізняється від європейського
бачення реляції «людина-природа», то на цьому прикладі переконливо
підтверджується специфічність художньої символіки в музично-поетичному
просторі китайського солоспіву. Другий чинник, який спонукав до вибору кола
образів природи, – це виняткова розмаїтість і диференційованість згаданої
тематики у камерно-вокальній творчості як європейських, так і китайських
авторів. Така багатоманітність самих артефактів, дозволяє проводити
порівняльні студії на достатньому компендіумі прикладів у межах обраного
жанру. У більшості китайських пісень типова для європейської камерновокальної музики система музично-виразових засобів органічно поєднується з
образною символікою національної культурної традиції.
Образний світ природи у китайських солоспівах пов’язаний з тими
ритуально-обрядовими архетипами, які формувались в давній імперії
Піднебесної, вплинули на вишукану метафоричну стилістику поетичної мови,
передусім у літературній спадщині епохи Тан, у поетичній школі «гір і вод».
Тексти давньої поезії не раз кладуться в основу сучасних солоспівів, та навіть
стилістика віршів сучасних авторів у оспівуванні сил природи дуже часто
спирається на давні взірці. У своїй творчості вони цілеспрямовано осягають
головну філософсько-етичну сутність давньокитайської літератури, поезії,
живопису – усієї художньої синкретичної цілості, і переносять її на сучасний
ґрунт європейських досягнень композиторської техніки. Але незважаючи на
модерність мислення, засвоєння всього арсеналу європейської композиторської
техніки, в творах китайських митців майже завжди присутня та медитативна
самозаглибленість, яка репрезентує інше відчуття простору і часу, відмінне від
лінійної європейської спрямованості. Вони завжди залишаються
представниками культури свого народу.
У дисертації обраний особливий модус відображення головної проблеми:
аналіз символічних значень пір року, водної стихії, гір та квітів у китайській
міфології, філософії, музично-поетичній традиції та живописі, головно у період
становлення в епоху Сун і Тан, та на цій основі виявленні особливостей
інтерпретації названих стихій і елементів природи в музично-поетичних зразках
камерно-вокальної творчості китайських композиторів окресленого періоду, з
урахуванням символіки у філософсько-міфологічних, поетичних та живописних
джерелах, у з’ясуванні фольклорних жанрових прототипів та музичнопоетичних традицій, впливах європейської композиторської техніки, втілених в
окремих солоспівах.
