Бабійчук В. М. Зобов’язання із відшкодування шкоди, завданої атракціонами

English version

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії

Державний реєстраційний номер

0822U100997

Здобувач

Спеціальність

  • 081 - Право. Право

26-11-2022

Спеціалізована вчена рада

ДФ 70.895.021

Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова

Анотація

Дисертацію присвячено визначенню загальних закономірностей та видових особливостей зобов’язань із відшкодування шкоди, завданої атракціонами, розробленню пропозицій та рекомендацій для удосконалення правового регулювання зобов’язальних відносин. У роботі визначено атракціон як правомірну діяльність фізичної та юридичної особи (організатор атракціону) для задоволення потреб фізичних осіб (відвідувачів атракціону) у розвагах, що пов’язана з розважальними матеріальними об’єктами, які можуть бути наділені концентрованою внутрішньою енергією (атракціон підвищеної небезпеки), а також за відсутності такої енергії (звичайний атракціон). До ознак атракціону віднесено: 1) це об’єкт матеріального світу; 2) мета діяльності – розвага відвідувачів; 3) місце діяльності – спеціально облаштоване місце дозвілля населення; 4) наявність енергії. Обґрунтовано доцільність встановлення умови діяльності атракціону застосування методу інфрачервоної діагностики несправності атракціону для попередження випадків завдання шкоди відвідувачам та забезпечення належної діяльності атракціонів. Виділено в окремий вид атракціони, що є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки: 1) атракціон є об’єктом матеріального світу, який може вважатись ДПН тільки в процесі здійснення своєї діяльності; 2) відсутність повного контролю з боку людини за діяльністю атракціону;3) незважаючи на вжиття всіх заходів обережності і дотримання правил техніки безпеки, існує ймовірність завдання атракціоном шкоди оточуючим;4) створення підвищеної небезпеки. До спеціальних ознак атракціону підвищеної небезпеки віднесено наявність енергії, що переміщує відвідувача атракціону заданою траєкторією Сформульовано визначення поняття атракціону віртуальної реальності, як розваги, штучно створеної технічними засобами, дизайнерами та програмістами, для занурення людини у віртуальне середовище, яка передається відвідувачу шляхом його сприйняття світу через зір, слух та дотик. Обґрунтовано доцільність встановлення вікових обмежень для відвідувача атракціону віртуальної реальності щодо досягнення ним семирічного віку Сучасні атракціони класифіковано за наступними критеріями: 1) безпеки; 2) технічної складності; 3) сфери перебування відвідувача; 4) віку відвідувачів; 5) впливу на свідомість людини; 6) сезонністю розваг; 7) мобільності; 8) принципу дії.

Файли

Схожі дисертації