Кваліфікаційна робота присвячена розв’язанню важливого науково-прикладного завдання, що полягає в оцінці екологічної безпеки агросфери Рівненської області.
Наводиться аналіз останніх публікацій, в яких екологічна небезпека визначається як загроза погіршення якості природного середовища, ураження людей, особин і популяцій та інших живих організмів, обумовлених наявністю чи популяційною можливістю виникнення екодеструктивних природних і антропогенних факторів.
Стверджується, що для дефініції екологічної безпеки агросфери визначальне значення мають наступні характеристики: пріоритетності, захищеності, рівноважності, перманентності, нелімітованості в часі, динамічності, превентивності. Із врахуванням цих характеристик запропоноване авторське визначення поняття «Екологічної безпеки агросфери як типу динамічної рівноваги складної, відкритої, вірогіднісної, нелінійної системи, ресурсної, агроекологічної, антропоцентричної складових, які впливають на людину, економіку, при якій функціонує система запобігання виникненню будь-яких екодеструктивних чинників, захищеність від їхньої дії людини, ґрунтів, ґрунтових екосистем, ресурсів, врожаїв, збереження їх властивостей і підтримання відновної здатності у ближній і віддаленій перспективі». Проміжок між поняттями екологічна безпека (загрози відсутні) та екологічна небезпека (загрози погіршують природне середовище до стану неможливого їх відновлення) рекомендується покласти в основу системи діагностики агросфери.
Запропоновано за типом взаємопов’язаних об’єктів екологічну безпеку агросфери представляти функцією трьох перемінних, а саме: ресурсної, агроекологічної, антропоцентричної складових, які характеризуються базовими екологічними показниками. Зазначається, що стан екологічної безпеки агросфери визначається факторами: стимуляторами, що справляють позитивний вплив на її стан, та дестимуляторами, які, навпаки, негативно впливають на стан агросфери. Рекомендується виділити наступні критерії екологічної безпеки агросфери: екологічної безпеки (показники ресурсної, агроекологічної, антропоцентричної складових агросфери підтримуються наближеними за значеннями до оптимальних); екологічного ризику (показники складових агросфери мають незначні відхилення від оптимальних); екологічної загрози (деякі показники складових агросфери мають суттєві відхилення від оптимальних, але зберігається можливість відновлення їх до попередніх (або близьких) параметрів; екологічної небезпеки (показники складових агросфери погіршились до меж, коли їх відновлення до попередніх параметрів стає неможливим).
Розроблена блок-схема діагностики екологічної безпеки агросфери, яку доцільно здійснювати за трьома блоками: підготовчим, аналітичним, оцінюючим. На заключному етапі оцінювання екологічної безпеки агросфери агреговані блокові показники інтегрують в індекси екологічної безпеки, за якими з використанням шкали, а саме: 1,0-0,6835 – безпека; 0,6835-0,4851 – ризик; 0,4851-0,1902 – загроза; 0,1902-0 – небезпека і визначають її стан.
Запропонована методика діагностики екологічної безпеки агросфер районів рекомендується до використання Об’єднаним територіальним громадам (ОТГ), сільським радам (СР) для встановлення небезпечних, загрозливих станів ресурсної, агроекологічної, антропоцентричної складових і планування їх усунення при розробці стратегій сталого розвитку та програми дій з охорони довкілля цих адміністративних одиниць.
Удосконалення регіональної системи моніторингу доцільно здійснювати синхронно за етапами: спостереження за показниками якості довкілля; аналізу та оцінки стану довкілля, його змін та наслідків цих змін; прогнозування впливів показників якості довкілля на стан екологічної безпеки і захворюваність населення.
