Дисертація є комплексним дослідженням особливостей оцифрування фондів бібліотек України. Запропоновано стратегічні напрями та базові організаційнометодичні засади вдосконалення організації оцифрування та формування цифрових колекцій у бібліотеках України. Розроблено інноваційні моделі організації оцифрування документної спадщини України. Здійснено компаративний аналіз закордонного та українського досвіду з реалізації проєктів оцифрування документної спадщини. З’ясовано сучасні світові тенденції оцифрування документної спадщини. Виявлено спільне та відмінне в підходах до оцифрування документів закордонних та українських бібліотек. Встановлено головні причини та чинники, які безпосередньо впливають на ефективність реалізації оцифрування в Україні. Надано рекомендації та визначено ключові напрями подальшого вдосконалення організації оцифрування в Україні.
Представлено феномен оцифрування документної спадщини як важливий складник бібліотечно-інформаційного виробництва, що продукує цифрові об’єкти та формує вагому частину цифрової культурної спадщини. Доведено, що оцифрування документної спадщини та формування цифрових колекцій забезпечують такі можливості: збереження крихких оригіналів рідкісних і цінних документів та унікальних примірників через вилучення їх з активного обігу та використання цифрових копій; отримання доступу до вмісту великоформатних документів або документів застарілих форматів; забезпечення онлайнового транскордонного доступу до цифрових копій широкому загалу, зокрема й людям з інвалідністю, задля оперативного та повного задоволення їхніх освітніх, наукових та інших інформаційних потреб; популяризація історичних і культурних здобутків України; довготривале цифрове збереження документної спадщини для прийдешніх поколінь тощо.
З потоку наукових українських і закордонних праць виокремлено шість основних груп, які: 1) складають загальне теоретико-методологічне підґрунтя щодо трансформацій бібліотечних установ та їхньої діяльності в умовах цифровізації суспільства; 2) розглядають технологію оцифрування, яка забезпечує збереження оригіналів документів та широкий доступ до цифрових копій; 3) вивчають різні
типи й види документів, які є унікальними історичними джерелами інформації; 4) розкривають особливості оцифрування різних типів і видів документів; 5) описують практичний досвід оцифрування документів українськими та закордонними бібліотеками; 6) досліджують окремі аспекти та процеси оцифрування (критерії відбору; авторське право; техніко-технологічні аспекти; формування корпоративних проєктів; участь у міжнародних проєктах; інноваційні технології в контексті бібліотечної діяльності, зокрема аутсорсинг, краудсорсинг
тощо).
Застосовано комплекс наукових підходів (соціокомунікативний, системний, структурно-функціональний, соціокультурний, аксіологічний, компаративний) та методів дослідження (джерелознавчий аналіз, термінологічний аналіз, метод моделювання, контент-аналіз, статистичний метод, соціологічні методи тощо) для досягнення мети дисертаційного дослідження та виконання завдань.
Уточнено зміст та обсяг таких понять: «оцифрування», «цифровізація», «цифрова реституція», «цифрова репатріація». Оцифрування (digitization) — сукупність послідовно виконуваних процесів (операцій) перетворення аналогових (фізичних) документів (паперових, аудіо- та відеодокументів тощо) у цифровий формат. Цифровізація (digitalization) — залучення, впровадження та використання цифрових технологій для оптимізації виконання низки операцій та процесів, виникнення нових моделей, напрямів і видів діяльності, які повністю ґрунтуються на цифрових технологіях.
Запропоновано використання терміна «цифрова реституція» для позначення процесу повернення цифрових копій документів, які були переміщені, нелегально вивезенні або викрадені з території держави за різних умов, а «цифрова репатріація» — процесу повернення цифрових копій документів, які були вивезені під час воєнних дій.
Проаналізовано міжнародні, європейські та національні нормативно-правові акти, які регламентують оцифрування документної спадщини. З’ясовано, що міжнародні організації (UNESCO, IFLA тощо) активно підтримують оцифрування документної спадщини задля її збереження та забезпечення вільного доступу до неї. Встановлено, що в Європейському Союзі оцифрування документної спадщини
має значну нормативно-правову базу, яка складається зі стратегій, декларацій та рекомендацій, які мають бути імплементовані всіма державами-членами в національні законодавства.
На основі студіювання нормативно-правових актів України, окремі положення яких безпосередньо чи опосередковано стосуються процесів оцифрування та формування національної електронної бібліотеки, зроблено висновок, що відсутність національної програми оцифрування документної спадщини призводить до неузгодженості дій бібліотек з оцифрування документів та відсутності інтегрованого національного цифрового ресурсу.
