Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що хоча в українській науці міжнародного права є багато публікацій, присвячених життю та доктринальним поглядам І. І. Лукашука, однак їх системного та ґрунтовного аналізу дотепер не було. Зокрема немає жодної монографічної праці, а найбільш фундаментальними роботами є статті його послідовників та учнів –
В. Г. Буткевича, О. В. Задорожнього та інших, які навіть у сукупності не вичерпують предмет цього дослідження. Водночас публікації, які видані в РФ, достатньо обмежені і не можуть вважатися повністю об’єктивними, за винятком тих, які присвячені окремим аспектам його біографії. Наявні дослідження містять значні прогалини та не охоплюють весь комплекс міжнародно-правових поглядів І. І. Лукашука. Новизна наукової роботи полягає в тому, що автор уперше в українській науці міжнародного права провів комплексне системне дослідження міжнародно-правових поглядів І. І. Лукашука, розуміння та застосування яких є особливо важливими в сучасних міжнародно-правових відносинах України. У дисертації запропоновано періодизацію наукової діяльності І. І. Лукашука в сфері міжнародного права, зокрема виокремлено такі етапи: 1) «Харківсько-Саратовський» (1945-1963 роках); 2) «Київський» (1963-1985 роках); 3) «Московський» (1985-2006 роках). Також викладено докладну характеристику кожного періоду. Розглянуто комплексну авторську концепцію І. І. Лукашука щодо права міжнародних договорів як галузі міжнародного права, у рамках якої він розробив систему функцій міжнародного договору та запропонував включення до сторін міжнародного договору суб’єктів федерації в рамках конституційних повноважень. Виокремлено основні напрями наукової роботи І. І. Лукашука, серед яких: право міжнародних договорів; право міжнародної відповідальності держав; проблеми теорії міжнародного права, його функціонування та регулювання; окремі галузі та теми міжнародного публічного права (зокрема міжнародне кримінальне право; історія та періодизація міжнародного права і т.д.). Проаналізовано внесок І. І. Лукашука до Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року під час роботи Віденської дипломатичної конференції «З питань кодифікації права міжнародних договорів» 1968-1969 рр., що дозволяє умовно визначити наступну періодизацію участі І. І. Лукашука у роботі Віденської конференції: перший етап – 4 квітня-30 квітня 1968 року, другий етап – 2 травня-20 травня 1968 року. Досліджено внесок І. І. Лукашука до Проекту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 року. Комплексно проаналізовано вплив міжнародно-правових поглядів І. І. Лукашука на вітчизняну доктрину міжнародного права та виокремлено його дві складові: доктринальний та науково-методичний. Доведено, що професор І. І. Лукашук був універсальним юристом-міжнародником, який працював у різноманітних сферах міжнародного права, у галузях якого він однаково ґрунтовно формулював та обстоював власні позиції. Виокремлено найважливіші напрями його наукової роботи, а саме: 1) право міжнародних договорів та його проблеми; 2) право міжнародної відповідальності держав; 3) проблеми теорії міжнародного права, його функціонування та регулювання; 4) інші праці вченого, присвячені окремим галузям і темам міжнародного публічного права. Дисертантом обґрунтовано фундаментальний характер його міжнародно-правової спадщини в праві міжнародних договорів та її актуальність для багатьох майбутніх поколінь теоретиків і практиків міжнародного права. Як один із розробників Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. І. І. Лукашук розглядав міжнародну договірну практику як основу сучасної системи міжнародних правовідносин, а дотримання міжнародних договорів – як один із головних принципів сучасного світопорядку. У своїй науковій спадщині вчений аналізував право міжнародних договорів не лише крізь призму практики держав, а й міжнародних організацій. Свідченням актуальності його наукового доробку є широке використання ним праць не лише вітчизняних і зарубіжних дослідників, а й практику МС ООН та КМП ООН. Обґрунтовано обстоювання української ідентичності вченого та інтегрування його наукової спадщини у вітчизняний обіг. Для нашої науки міжнародного права І. І. Лукашук є не просто одним із найвизначніших представників у її історії, а й одним із батьків-засновників. На жаль, через період життя і роботи в Москві він асоціюється саме із російською наукою, з чим не можна миритися, особливо в умовах відкритої агресії рф та протистояння з нею, зокрема й на офіційному правовому рівні. Для української доктрини є шанс очолити цей процес та повноцінно вписати ім’я І. І. Лукашука в історію міжнародно-правової думки саме як українського юриста-міжнародника.
