У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне обґрунтування компонентного складу концептуальної моделі прокрастинації, її апробація, вивчення позитивних та негативних проявів і наслідків,індивідуально-психологічних особливостей прокрастинатора. Емпіричним шляхом за допомогою кореляційного, факторного та множинного регресійного аналізу встановлено: психологічні особливості та взаємозв’язки структурних компонентів, позитивнихта негативних проявів і наслідків прокрастинації особистості, життєвих сфер зволікань у прийнятті рішень, властивостей особистості. Аналіз та узагальнення теоретико-змістовних аспектів з проблематики прокрастинації дозволив сформулювати власну концептуальну модель прокрастинації, виходячи з розуміння її системної природи. Компонентний склад утворили наступні показники – когнітивний (ірраціональні думки, судження щодо відкладання діяльності чи прийняття важливих рішень), часовий (наявність термінів для виконання та прийняття рішень, їх відкладання), ціннісний (виявляється у діяльності, результат якої завжди значущий для особистості, тобто є вагомим та цінним для неї), поведінковий (проявляється у відкладанні рішень, переключенні на інші справи, включенні в діяльність в останній момент, відмови від виконання) та емоційний (найчастіше проявляється у вигляді емоційного дискомфорту). Відтак, прокрастинація розуміється нами як завжди ірраціональне відтермінування важливих рішень з супутнім відчуттям емоційного дискомфорту.Аналіз та узагальнення теоретико-змістовних аспектів проблематики прокрастинації дозволив сформулювати власну класифікацію наслідків прокрастинації: 1) особистісні (емоційний дискомфорт, самокритика, зниження самооцінки, упущення шансу самовдосконалення, зменшення самоефективності, переоцінка цінностей, винахід нових власних можливостей); 2) міжособистісні (догана від керівництва, незадоволення оточуючих, конфлікти з колегами, втрачена довіра, припинення відносин, отримання визнання, покращення стосунків); 3) соціальні (втрачений прибуток та можливості, сплата штрафів та санкції, зіпсований результат діяльності, зниження рейтингу навчальної чи професійної успішності, зміна статусу, зміна напрямку діяльності, успішне виконання діяльності). Задля дослідження прокрастинації, її наслідків та проявів у межах дисертаційного дослідження було створено комплекс авторських психодіагностичних методик: «Опитувальник структурних компонентів прокрастинації особистості», «Опитувальник наслідків прокрастинації особистості», «Опитувальник проявів прокрастинації особистості», «Опитувальник зволікання у життєвих сферах особистості». Розроблені діагностичні методики пройшли багатоступеневу перевірку на надійність та валідність і рекомендовані для наукового дослідження та практичної роботи.
Результати емпіричного дослідження підтверджують припущення щодо того, що суб’єктивні ціннісно-ресурсні характеристики особистості значною мірою визначають спрямованість особистості на реалізацію, відстрочення чи взагалі припинення певної діяльності. Також з’ясовано, що індивідуально-психологічні особливості особистості впливають на оцінку нею проявів та наслідків прокрастинації як позитивну чи негативну. Якщо людина позитивно оцінює прояви прокрастинації, то це й призводить до позитивних наслідків прокрастинації. Та навпаки, якщо оцінює свої прояви зволікань з важливими рішеннями та справами негативно, то це негативно позначається й на наслідках. Тобто, суб’єктивне ставлення до проявів зволікань прямо впливає на наслідки прокрастинації.
