Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню, розробленню та практичному розв’язанню проблеми підготовки майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва до застосування етнодизайну кераміки у професійній діяльності. На підставі узагальнення результатів теоретичного аналізу широкої джерельної бази, розглянуто й уточнено дефініції основних понять і категорій дослідження – «етнодизайн», «художня кераміка», «гончарство», «художні ремесла», «народні промисли», «декоративно-прикладне мистецтво» й ін. Дано авторське визначення ключової терміносполуки дисертаційного дослідження – «етнодизайну кераміки», який, будучи комплексним і різноаспектним культурно-мистецьким феноменом, розглядається з двох боків: по-перше, як методологічно обґрунтований процес передачі досвіду виробництва формотворення і декорування керамічних виробів з урахуванням інновацій та регіональних традицій; по-друге – як художнє проєктування, творче варіювання та технологія створення керамічних виробів на основі поєднання українських народних традицій і сучасних технологій. При цьому в етнодизайні використовуються регіональні традиції народних майстрів-гончарів України для створення як утилітарних керамічних виробів, так і дизайнерських предметів інтер’єру або екстер’єру. З’ясовано, що головною метою етнодизайну кераміки є освоєння художниками-керамістами національних традицій, їх строга інтерпретація та поєднання з новітніми технологіями. Застосування етнодизайну допоможе фахівцям цієї галузі зрозуміти, що будь-яке новаторство та розвиток мистецтва кераміки неможливий без використання культурно-мистецьких традицій, народного коріння рукотворчості. Етнодизайн кераміки, який здатний зберігати та поглиблювати самосвідомість і самоідентичність українців, допоможе сформувати у молодого покоління фахівців декоративно-прикладного мистецтва національний стиль мислення, що є необхідною передумовою інтелектуального та культурного розквіту нації. Визначена структура готовності майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва до застосування етнодизайну кераміки у професійній діяльності, яка передбачає сформованість у них ключових компетентностей (особистісно-індивідуальної, етнокультурної, еколого-природничої, компози¬ційної, цифрової, художньо-практичної, інтеграційної, комунікативно-презентаційної), а також поєднання композиційно-творчих, технологічних, культурно-етнічних, цифрових знань і вмінь з обізнаністю у самопрезентації та просуванні продуктів власної творчої діяльності (бренду). Підтверджено, що формування готовності майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва до застосування етнодизайну кераміки у професійній діяльності зумовлюється дотриманням комплексу педагогічних умов, серед яких нами виокремлено такі: 1) створення мотиваційно-ціннісного середовища; 2) розвиток етнодизайнерських компетентностей; 3) активізація навчально-пізнавальної діяльності за рахунок використання новітніх інформаційних технологій; 4) розвиток власного бренду та підприємницької складової професійної діяльності. Означені педагогічні умови будуть ефективними, коли реалізовуватимуться в освітньому процесі системно і комплексно.
Розроблено структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх художників декоративно-прикладного мистецтва до застосування етнодизайну кераміки у професійній діяльності, яка містить такі взаємопов’язані блоки: 1) цільовий (визначення мети освітнього процесу, характеристика методологічних підходів і ключових принципів до навчальної діяльності студентів); 2) організаційно-методичний (характеристика організаційних форм і методів професійного навчання; обґрунтування педагогічних умов підвищення рівня готовності студентів до застосування етнодизайну кераміки у професійній діяльності; розкриття шляхів реалізації взаємодії студентів, науково-педагогічних працівників, роботодавців (стейкхолдерів) і професійних творчих спілок); 3) змістовий (розкриття структури процесу професійної підготовки художників-керамістів через ключові освітні компоненти (навчальні дисципліни), виробничі практики, кваліфікаційні роботи, виставкову діяльність; характеристика дидактичних, виховних і розвивальних можливостей спецкурсу «Етнодизайн кераміки» для формування досліджуваної готовності); 4) результативно-оцінювальний (виявлення критеріїв і показників рівня готовності майбутніх художників ДПМ до застосування етнодизайну кераміки у професійній діяльності; характеристика кінцевих результатів професійного навчання художників-керамістів та рівня їхньої готовності до застосування етнодизайну кераміки у професійній діяльності).
