Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (PhD) за спеціальністю 053 «Психологія» (галузь знань 05 «Соціальні та поведінкові науки»). – Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, Київ, 2023.
У дисертаційній роботі теоретично та експериментально досліджено психологічні особливості прегнантного впливу рефлексивної компетентності офіцера оперативної ланки управління Збройних Сил України (далі ‒ офіцера) на його професійний розвиток у системі післядипломної освіти.
Військово-професійна діяльність офіцера як специфічний вид професійного буття, що переважно є суб’єкт-суб’єктним, потребує його сформованої рефлексивної компетентності, зумовленої потребою реалізації конкретних посадових обов’язків у специфічних умовах діяльності. Саме тому офіцеру як суб’єкту військово-професійної діяльності завжди важливо визначати, якою мірою позитивні та негативні результати впливатимуть на перебіг його діяльності. Звідси виникає необхідність її специфічного аналізу та обґрунтування, що потребує особливих рефлексивних умінь і здатностей: правильно формувати цілі і трансформувати їх у моделі виконання конкретних бойових (навчально-бойових) завдань; застосовувати адекватний вихідним умовам комплекс дій для вирішення головних і другорядних бойових (навчально-бойових) завдань; забезпечувати відповідність змісту діяльності поставленим завданням; ефективно обирати методи, прийоми і засоби військово-професійної діяльності; забезпечувати відповідність використаних організаційних форм отриманим результатам; оцінювати джерела успіхів і причини невдач, помилок і труднощів у реалізації поставлених бойових (навчально-бойових) завдань; проєктувати суб’єкт-суб’єктну взаємодію з урахуванням необхідності координації професійних позицій і групових ролей суб’єктів військово-професійної діяльності, а головне ‒ кооперації їх спільної діяльності як бойової команди; осмислювати власний досвід військово-професійної діяльності в контексті його цілісності, релевантності, доцільності і результативності.
Здатність офіцера організовувати свій розвиток, спрямований на свідоме вдосконалення рефлексивної компетентності, є важливою властивістю професіонала самостійно здобувати нові знання та набувати необхідних умінь, що важливо для забезпечення його ефективної професійної діяльності і кар’єрного зростання. У процесі військово-професійної діяльності офіцер діє не за абстрактною схемою, а застосовуючи різноманітні контекстні форми, вирішує службово необхідні завдання, спрямовує екзистенційну активність на пошук оптимальних шляхів їх вирішення. Відповідно рефлексивна компетентність офіцера як професіонала у військово-професійній діяльності спонукає його до перманентного переосмислення власних дій і переконань в їх правильності що, безумовно, є підвалиною для його суб’єктного і професійного зростання як військового управлінця. Умовами професійного розвитку офіцера є його рефлексивне ставлення до себе як професіонала, здатність творчо переосмислювати минуле і сучасність професійного досвіду, поєднувати їх з ефективним майбутнім.
Аналіз основних наукових підходів до рефлексивної компетентності офіцера як чинника його професійного розвитку та саморозвитку дав змогу визначити комплексну теоретико-методологічну основу нашого дослідження, якою стали такі провідні положення взаємопов’язаних методологічних підходів:
• системний підхід передбачає необхідність комплексного дослідження рефлексивної компетентності за різними її аспектами (зокрема суб’єктним, професійним, військово-професійним), за структурними компонентами рефлексивної компетентності (суб’єктним, комунікативним, кооперативно-управлінським, інтелектуальним), які також необхідно розглядати системно, оскільки за відсутності будь-якого з них розвивається неадекватна «Я-концепція» офіцера;
• компетентнісний ‒ спрямований не лише на підвищення обізнаності офіцерів, а й на практичну здатність до розвитку їх рефлексивної компетентності;
• контекстний ‒ дає змогу створити сприятливі організаційно-психологічні умови для взаємопроникнення навчальної і професійної діяльності як надійної педагогічної підвалини для розвитку рефлексивної компетентності у процесі психологічного тренінгу;
• суб’єктно-діяльнісний ‒ визначає здатність офіцера до саморегуляції та саморозвитку як суб’єкта військово-професійної діяльності.
Ці методологічні підходи дослідження дають змогу вирішити проблему розвитку рефлексивної компетентності офіцера Збройних Сил України як психологічної основи його професійного розвитку.
