Актуальність роботи в тому, що успішна реалізація економічної політики можлива лише за умови використання необхідної і достатньої сукупності заходів, що формують ефективний інструментарій державного регулювання. Умовою ефективного функціонування сільського господарства є процес відтворення, практична реалізація якого залежить від ефективного використання природних ресурсів, робочої сили і засобів виробництва. Тому проблема державного регулювання відтворювальних процесів у сільському господарстві має особливе значення в контексті вирішення завдань подолання економічного спаду, викликаного наявною в Україні політичною і загальноекономічною ситуацією. У роботі узагальнено теоретико-методологічні основи державного регулювання відтворювальних процесів у сільському господарстві України; здійснено детальний аналіз класичних підходів до регулювання відтворювальних процесів; наведено сучасний інструментарій державного регулювання відтворювальних процесів у сільському господарстві України. Виділено теоретико-методологічний підхід до характеристики системи відтворювальних процесів у сільському господарстві, де її базовими елементами є відтворення тріади чинників виробництва – землі, праці і капіталу. Обґрунтовано і доведено необхідність введення нового авторського підходу до трактування поняття “державне регулювання відтворювальних процесів у сільському господарстві”, що являє собою цілеспрямовану дію державних органів на ринковий механізм з метою забезпечення населення продуктами харчування відповідної якості, за рахунок ефективного використання наявних факторів виробництва без порушення економічної, соціальної та екологічної рівноваги. Встановлено, що процес відтворення землі як фактора виробництва полягає у розробці заходів щодо зниження кислотності і засоленості ґрунту, проведення робіт щодо меліорації земель, застосування органічних і мінеральних добрив. Відтворення основного капіталу в сільському господарстві пов’язане як із загальними особливостями сільського господарства, так і з внутрішньогалузевими відмінностями у відтворенні основних засобів рослинництва і тваринництва. Нормативно-правове забезпечення відтворювальних процесів у сільському господарстві – це наявні у вітчизняній економіці правові механізми, які утворюють юридичну основу, необхідну для здійснення процесу відтворення, які здатні прямо або опосередковано впливати на відтворювальні процеси. Встановлено, що основною невирішеною проблемою сьогодення є декларативність окремих нормативно-правових актів, що зумовлена низьким фінансовим забезпеченням планів дій, націлених на розширене відтворення факторів виробництва. Світовий досвід розвитку сільського господарства за два останні десятиліття свідчить про зростання ролі держави в регулюванні відтворювальних процесів у сільському господарстві, спрямованих на збереження екології, закріплення населення в місцях свого історичного проживання тощо. Це зумовлено тим, що в економічно розвинених країнах дана галузь розглядається як система, що не здатна до саморегулювання, а засоби, що виділяються на її підтримку – як компенсація втрат галузі в умовах нестабільності ринку. Однією із важливих складових державного регулювання відтворювальних процесів у сільському господарстві зарубіжних країн є наявність відповідного нормативно-правового забезпечення. У доповнення до законодавчого забезпечення у зарубіжних країнах розробляються державні цільові програми, які також впливають на відтворювальні процеси. За результатами дослідження запропоновано рекомендації щодо застосування досвіду країн світу у використанні конкретних важелів та інструментів регулювання відтворювальних процесів у сільському господарстві. Встановлено, що використання існуючих методів оцінки ефективності державного регулювання відтворювальних процесів не дозволяє об’єктивно оцінити відтворювальні процеси у сільському господарстві. Основна причина тут полягає в тому, що дані показники практично відображають результати діяльності сільського господарства і не відображають стан відтворювальних процесів як цілісної системи, що не дозволяє визначити фактори і умови незадовільної ефективності. У роботі використано науковий підхід до оцінювання ефективності державного регулювання відтворювальних процесів в сільському господарстві України через призму таких системоутворюючих показників як глобального індексу продовольчої безпеки, економічної доступності, фізичної доступності, якості та безпеки, забезпечення природними ресурсами, що допомогло виявити основні зв’язки між усіма показниками і з’ясувати місце України в загальному рейтингу продовольчої, економічної та ресурсної безпек. Для комплексної оцінки загальної економічної ефективності відтворювальних процесів у сільському господарстві в Україні використано методику таксономічного аналізу – розрахунку коефіцієнта таксономії, що дозволило поєднати різноманітні показники відтворювальних процесів через призму трьох факторів виробництва – землі, праці та капіталу відносно нормативного вектора-еталона.
