Дисертаційне дослідження присвячено розробленню й апробації спеціальної методики взаємозв’язку уроку і позакласної роботи для формування соціальної компетентності підлітків з інтелектуальними порушеннями (далі – ІП). У науковій роботі охарактеризовано соціальну компетентність підлітків з ІП, обґрунтовано її основні структурні компоненти, представлено показники формування соціальної компетентності підлітків, доведено значущість взаємозв’язку уроку та позакласної роботи у формуванні соціальної компетентності підлітків з ІП.
На основі аналізу та узагальнення психолого-педагогічної літератури уточнено розуміння сутності поняття «соціальна компетентність» особистості як інтегративного особистісного формування, яке поєднує базові та спеціальні компетентності. Визначено, що соціальна компетентність є якістю, яка обумовлює успішність соціалізації. Під соціальною компетентністю у нашому дисертаційному дослідженні розуміємо інтегративну характеристику особистості, яка включає рівневі та змістові аспекти соціальної поведінки й мобільності, необхідні для успішної соціалізації та соціальної адаптації в системі суспільних взаємин. Вона включає систему знань про соціальні норми взаємодії, соціальну активність особистості, особливості сприймання соціальної дійсності, досягнення відповідних соціальних цілей у специфічних умовах, здатність використовувати ресурси соціального оточення та особистісний потенціал із метою досягнення позитивних результатів, готовність до саморозвитку і творчої діяльності, дотримання вимог виконання громадянського обов’язку, вміння адаптуватися та приймати будь-які соціальні умови довкілля, здатність до соціальної взаємодії у різних видах діяльності.
У дисертаційній роботі визначено найбільш суттєві компоненти соціальної компетентності: операційно-змістовий, особистісно-регуляторний, мотиваційно-емоційний, поведінковий. Для їх дослідження виокремлено показники соціальної компетентності: здатність до аналізу соціальних ситуацій, прогнозування, планування та досягнення результату, соціальна обізнаність, сформованість соціальної рефлексії, уміння оцінювати та регулювати власну поведінку, сформованість соціально спрямованої мотивації та емпатійних тенденцій у поведінці, застосування набутих компетенцій у поведінці, володіння здатністю працювати в команді. Розроблено узагальнені рівні сформованості соціальної компетентності у підлітків з інтелектуальними порушеннями: високий, достатній, середній, мінімальний.
